Молоко — дешевшає, продукти з нього — дорожчають
Якщо спробувати проаналізувати ціновий стан нинішнього ринку молочних продуктів, то зробити це вкрай важко. З одного боку, проблемно знайти харчі, котрі коштували б дешевше від молока. З другого, ціни в молочних відділах супермаркетів просто зашкалюють. Якщо запитати у селян, то вони у розпачі — їхня важка праця вже й копійки не вартує. Зате покупці не натішаться — хоч на чомусь та можна зекономити. Така ж полярність думок і у виробників сировини та її переробників: одні просять хоч на півгривні підняти закупку, інші намагаються зменшити на ту саму суму...
То що це за загадковий такий продукт — молоко? Видається, що воно складається не з білків та жирів, а з суцільних суперечностей і парадоксів. Виробляти його стає дедалі важче. А відмовитись — неможливо.
Традиція, що перейшла межу
Традиційно селянам мало платять за здане молоко. Так само традиційно ближче до літа закупівельні ціни падають до мінімальних показників. Але таких низьких позначок, як нині, ще не було. Традиції перейшли межу бідності.
Хоча формально три гривні за літр — цифра, яка фігурує у статистичних звітах не перший рік. Але теперішній «трояк» не йде в жодне порівняння навіть із торішнім. Інфляція «з’їла» все, навіть той невеликий прибуток, що селяни мали на своєму товарі. Молоко на базар возять вже не так через вигоду, як через те, що більше подіти його нікуди.
Ще до початку травня закупівельна ціна на сировину від населення становила в області майже три гривні за літр. Щоправда, так було не скрізь.
— Максимальна вартість зафіксована у Волочиському районі — на півгривні вища від середньої, — аналізують у департаменті агропромислового розвитку. — А от у Старосинявському та Летичівському заготовачі платили лише по 2,7 гривні. Найнижчі ж показники у Хмельницькому районі — ще на двадцять копійок менше.
Втім, говорити про стовідсоткову точність цих даних доволі проблематично. Цифри збирали районні управління агропромислового розвитку. І майже третина з них не провела навіть такий доволі приблизний моніторинг. Можна припустити, що не так через небажання відстежувати ситуацію, як через неспроможність впливати на неї. Час від часу втручаються антимонопольники і штрафують заготовачів за те, що вони змовляються і без усяких на те підстав зменшують свої розцінки на певних територіях. Але суми цих штрафів не лякають переробників і не впливають на їх загальну політику.
Не те що втрутитись, а навіть пояснити, чому в тому-таки Хмельницькому районі вартість коливалась від 2,5 до 3,2 гривні за літр, ніхто не береться. Навряд чи вдасться нині відшукати будь-який інший продукт за такою самою ціною. Здавалося б, нижня межа досягнута. Але в травні перейшли і за неї. Тільки протягом першого тижня середній показник впав до 2,5 -2,7 гривні за літр. І можна припустити, що й це не межа.
На базарі продати вигідніше
Якщо добра корова дасть до двадцяти літрів молока в день, і все його до останньої краплі здати, то за місяць селянській родині вдасться ледве дотягнути до півтори тисячі гривень. Для тисяч людей це залишається єдиним гривневим заробітком. Та якщо залишити трохи сметани, сиру і пару банок молока для себе, то матимеш лише половину. Уже ніхто не береться порівнювати цей дохід із затраченою працею. Тут хоча б вартість кормів та інших витрат повернути. Але селянину зі своїм добром діватись нікуди.
І тільки той, хто сильніший і активніший, прямує з величезними торбами до міських ринків. Там за літр можна отримати втричі, а якщо пощастить — то й в чотири рази більше. Щоправда, і витрати зростають. Бо ж треба заплатити за маршрутку, за місце на ринку, за тару для молока...
Але навіть за всіх «накруток» базарні ціни не йдуть в жодне порівняння з магазинними. Від пункту прийому до полиці магазину молоко встигає подорожчати в п’ять-шість разів. А продукти з нього — ще більше.
Корів дедалі меншає
Саме ця обставина найбільше обурює селян. Як тих, хто самотужки доїть щодня корову в своєму хліві, так і тих виробників, що утримують цілі ферми. Хоча, на перший погляд, останнім платять більше. Як засвідчує вже згаданий моніторинг цін, до початку травня максимальна закупівельна ціна для сільгоспвиробників становила 5,85 гривні. Стільки платили у Хмельницькому і Волочиському районах. Але водночас у Дунаєвецькому районі — лише 3,4 гривні.
Сільгоспвиробники при цьому намагаються не афішувати цифри рентабельності свого виробництва. Однак у тому, що вони втрачають свої прибутки, можна не сумніватись. А перше свідчення тому — нова хвиля скорочення поголів’я худоби.
Зупинити ці тенденції не вдалось. Хоча в першому кварталі загальна кількість худоби зросла більш як на 24 тисячі голів, і це зрозуміло, бо народився молодняк, проте корів стало майже на тисячу менше. Втім, нічого нового у цій ситуації немає. За двадцять останніх років не було жодного, коли б кількість молочного стада не зменшувалась. В результаті за цей час дійна череда скоротилася із 390 тисяч до 140 тисяч голів.
Не вдалось змінити ці тенденції й урядовій програмі підтримки тваринництва, коли з державного бюджету виплачувались дотації за утримання молодняку. Як повідомили в департаменті агропромислового розвитку, хоча і з запізненням, але торік все-таки виплатили селянам борги за попередні роки. Та насправді це не дуже позначилося на кількості худоби в краї. З самого початку було зрозумілим, що кілька сотень гривень, які господарі отримували за своїх вирощених телят, мало впливають на ситуацію загалом. Найбільша проблема — низька ціна на сировину, так і залишилась нерозв’язаною.
А програма підтримки забулась сама собою. Ані теперішнього року, ані минулого в бюджеті не були передбачені дотації на утримання молодняку. Як практично і будь-яка інша матеріальна підтримка тих, хто ще тримає корову. Але селяни на це і не сподіваються. Вони просто хотіли би продавати своє молоко хоч трохи дорожче.
Здавалося б, правило, коли зменшення кількості товару мусить автоматично привести до його подорожчання, нарешті мало би запрацювати. Але ні. Корів дедалі меншає. А закупівельна ціна дедалі дешевшає.
Тож таємниця найзагадковішого продукту залишається нерозкритою.
Хмельницька область.
Факт
На 1 січня в усіх категоріях господарств Хмельниччини налічувалося 230 тисяч голів великої рогатої худоби, в тому числі 140 тисяч корів. Порівняно з початком 2014-го поголів’я скоротилося на 31 тисячу голів, зокрема корів — на 7 тисяч.
Інформація до роздумів
За даними Хмельницького обласного управління статистики, у господарствах населення зосереджено 68 відсотків великої рогатої худоби, в тому числі корів — 80 відсотків.
