На Полтавщині головні урочистості з нагоди днів пам’яті та примирення і Перемоги над нацизмом у Європі відбувалися в урочищі Шумейковому та біля меморіалу Солдатської слави в обласному центрі.
Спершу 8 травня в урочищі, що на території Лохвицького району, біля меморіального комплексу на честь воїнів Південно-Західного фронту відбулося театралізоване свято «Обереги пам’яті».
Ветерани-фронтовики, керівники області, мистецькі колективи, представники громадськості зібралися тут, щоб ушанувати пам’ять жертв безпрецедентного в історії оточення військ. Ідеться про катастрофу Південно-Західного фронту, чотири армії якого влітку та восени 1941 року були взяті військами німецького вермахту в «кільце». Сталося це через особисту вказівку Сталіна обороняти підступи до Києва та, власне, столицю України «до останнього».
В оточення фашистів тоді, за різними даними, потрапили від понад півмільйона до півтора мільйона червоноармійців. Точні дані спричинених таким «котлом» утрат невідомі й досі. Більшість солдатів і командирів згаданих армій полягли смертю хоробрих у боях із ворогом або померли від ран і жахливих умов утримання в полоні. Адже лише полонених, за даними з німецьких джерел, налічувалося 665 тисяч... Водночас саме ця кровопролитна битва фактично зірвала німецько-фашистський «бліц-криг», плани Гітлера ще до зимових холодів дійти до Москви і захопити її, поставивши переможну крапку у війні з СРСР.
А День Перемоги в обласному центрі відзначили традиційним покладанням квітів, гірлянд і вінків до меморіалу Солдатської слави. Сюди разом із керівниками області та міста прийшли кілька тисяч небайдужих земляків. У більшості з них на грудях пломеніли нові для нас символи пам’яті та Перемоги над нацизмом — червоні маки. Хоча були й ветерани, переважно з числа «радянських» офіцерів-відставників, які тримали в руках червоні прапори. Головними героями урочистостей були сивочолі фронтовики Другої світової війни. Розповіді про минулі бої одного з них — льотчика штурмової авіації Миколи Хмеля — молодь слухала з неприхованим захопленням (на знімку).
Василь НЕЇЖМАК.
Фото автора.
Доки не похований останній солдат...
За роки війни Волинська область зазнала величезних людських втрат: на фронтах і в тилу загинув кожний четвертий її мешканець. Ось чому відзначення Дня пам’яті та примирення і 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі на Поліссі відбувалося особливо щемно.
8 травня в Луцьку на меморіальному комплексі «Вічної Слави», біля братських могил, пам’ятників та пам’ятних знаків у мікрорайонах міста відбулися панахиди за загиблими та покладання квітів. А пізно ввечері на Театральному майдані було проведено мистецьку акцію «Перша хвилина миру».
Кілька тисяч жителів обласного центру прийшли 9 травня на меморіальний комплекс «Вічної Слави», аби відзначити День Перемоги. До присутніх звернулися керівники області, міста, ветерани, молодь. Того ж дня у парку культури та відпочинку імені Лесі Українки відбувся святковий концерт. За травневі дні в області відкрито кілька пам’ятних дощок, присвячених подіям Другої світової війни. В селі Молчанів Локачинського району відкрито пам’ятник на місці загибелі командира 22-го механізованого корпусу генерал-майора Семена Кондрусєва. Краєзнавцям вдалося знайти навіть залишки його танка, один із траків якого вмонтовано в основу монумента.
В Ковельському районі традиційно напередодні Дня Перемоги проводили перепоховання останків воїнів Червоної Армії, віднайдених пошуковцями на місцях колишніх боїв. Треба відзначити великий внесок у цю патріотичну справу керівника пошукового загону «Відродження» підполковника Вадима Дорофєєнка, який, перебуваючи в зоні АТО, постійно турбувався про належне пошанування пам’яті загиблих в 1944 році воїнів.
Заслуговує добрих слів і невтомна дослідницька та організаційна робота відомого на Волині краєзнавця, заступника голови обласної організації ветеранів України Геннадія Гулька і керівника цієї організації генерал-майора Олександра Булавіна, які зробили все, аби меморіальні дошки були відкриті саме до 9 травня, щоб на належному рівні відбулися траурні заходи в Молчанові і Мощені.
Максим СОЛОНЕНКО.
Фото автора.
Волинська область.
Учасник оборони Брестської фортеці, керівник одного з перших в Україні партизанських загонів, учасник завершальних боїв у Європі Ілля Сизонець (на знімку в центрі) двічі був похований заживо, та все ж дійшов до Берліна і залишив свій автограф на стінах рейхстагу. 9 травня на меморіалі «Вічної слави» в Луцьку Ілля Ілліч охоче приймав вітання від молоді.
Меморіал будували толокою
Бронзові пам’ятники, гранітні плити в червоно-чорних тонах, сльози і портрети загиблих. Це картинка з відкриття найзнаковішого в Криму меморіалу закатованим в’язням концтабору, що розташовувався у колишньому радгоспі «Червоний» під Сімферополем. Тут за період окупації півострова з 1941-го по 1944 роки тільки за офіційними даними було закатовано понад 15 тисяч людей: військовополонених, партизанів, підпільників, а також мирних жителів. Стареньких і жінок, восьмимісячних дітей живцем скидали в так звані колодязі смерті.
В 1960-1970 роках багато з тих «колодязів» не розкривали, визначаючи лише по загальному обсягу шурфів кількість загиблих. А розкриті вражали жорстокістю нацистів і їх пособників. Тільки в деяких загиблих були кульові отвори, інші були поховані заживо. Їх руки скручували за спиною дротовими наручниками і скидали в багатометрові ями. Тепер ці страшні свідчення, у тому числі і нехитрі предмети особистого побуту замучених: дитячі гребінці, іграшки, дротові наручники, представлені у відкритій експозиції на території меморіалу.
— Усі ці речі, — розповів директор кримського краєзнавчого музею Андрій Мальгін, — були підняті з розстрільних ям понад сорок років тому й стали свідченнями на процесі проти нацистських пособників, що звірствували на території півострова.
Наприкінці травня 1972 року в Сімферополі відбувся відкритий процес проти колишніх наглядачів концтабору «Червоний».
Пособники німців одержали тоді заслужене покарання. Вісім із дев’яти було засуджено до розстрілу. Тоді ж колишній концтабір був включений до міжнародного переліку таборів смерті разом з Дахау й Освенцимом.
Чотири роки тривала робота зі зведення меморіалу, методом «народного будівництва». Люди та підприємства перераховували кошти на будівництво. Робота була закінчена до Дня Перемоги у цьому році.
Михайло РУДЕНКО.
Сімферополь.
Кожен із них загинув за нашу свободу
Алею пам’яті на честь воїнів-земляків, які загинули на сході України, відкрили на території Меморіалу Слави на Фортечних валах у Кіровограді. Неподалік від монументу Скорботної матері, біля могил героїв Другої світової війни, на постаментах розмістили сто двадцять сім фотографій сучасних героїв-учасників АТО.
Під час урочистої церемонії голова облдержадміністрації Сергій Кузьменко і голова облради Олександр Чорноіваненко вручили рідним загиблих відзнаки Кіровоградської області «За мужність і відвагу». Кожного, хто склав голову за свободу та незалежність України, назвали поіменно.
Петро МЕЛЬНИК.
Фестиваль оркестрів — біля самого синього моря
З нагоди 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі в Одесі відбувся фестиваль військових оркестрів «Весняна Одеса».
Два дні на вулицях і площах Південної Пальміри музиканти оркестру Військової академії, Центру військово-музичного мистецтва ВМС ЗС України та музичних колективів інших силових структур радували одеситів своєю майстерністю, виконуючи мелодії фронтових часів 40-х років минулого століття, композиції, присвячені воїнам АТО, а також класичними і сучасними творами.
За словами керівника оркестру Військової академії підполковника Юрія Литовка, головна мета концертної програми полягала в ушановуванні пам’яті солдатів, які загинули на фронтах Другої світової війни, та тих, хто звільнив світ від нацизму.
На закінчення фестивалю п’ять оркестрів спільно виступили в самому центрі міста-героя на Думській площі з гала-концертом.
Одеська область.
