Навіть найнезворушніші розчулювалися і пускали сльозину від побаченого у селі Острожець Млинівського району на Рівненщині. Там вручали орден «За мужність» ІІІ ступеня. Його своїм указом Президент України Петро Порошенко присвоїв місцевому жителю — 26-річному Максиму Ляшуку, який загинув під Іловайськом, захищаючи нашу державу. Нагороду вручав начальник УМВС у Волинській області Петро Шпига, а отримувати довелося батькові й сину загиблого героя (на знімку вгорі).
Півторарічний Матвійко (на знімку) першим узяв до рук орден, затим несподівано для всіх разом із мамою попрямував до плаката з портретом батька. Пильно подивився йому в очі, доторкнувся до батькового чола і розплакався. А з ним і вся громада, що зібралася на мітинг-реквієм з нагоди вшанування світлої пам’яті Максима Ляшука. Відбувся цей символічний захід біля Острожецької школи, де навчався і працював Максим і на фасаді якої вже встановлена меморіальна дошка.
Вручивши нагороду, полковник Петро Шпига зазначив, що малий Матвійко у своєму патріотизмі обіцяє бути гідним свого тата. Заодно подякував батькам Максима за те, що виховали мужнього воїна.
Яким був герой із Острожця в житті, побуті, у ставленні до рідних і своїх вихованців, а також у боях на передовій і яким постав у вічності — про це на мітингу-реквіємі говорили десятки промовців. Максим пройшов шлях від професійного бійця роти патрульної служби міліції особливого призначення до шкільного вчителя. Після травми і тривалої реабілітації він, по суті, заново навчався говорити, писати, ходити. Оскільки підірване здоров’я не давало змоги продовжити службу в міліції, Максим обрав учительську працю — прищеплював дітям любов до природи, туризму. Коли ж постало питання про захист цілісності української держави, чоловік одним із перших поповнив лави спецпідрозділу «Світязь» добровольцем і знову одягнув міліцейську форму. Вдруге і, на жаль, востаннє... Загалом у складі «Світязю» було 40 чоловік. Семеро з них загинуло.
Як заступник командира взводу із позивним «Яр» він виявив себе сміливим і вмілим воїном, за що заслужив глибоку повагу побратимів. Перебуваючи в найгарячішій точці сумнозвісного Іловайського котла, його підрозділ до останнього патрона тримав оборону і не відступив ні на крок. Водночас, витримавши справжнє смертоносне пекло в Іловайську, Максимові, на жаль, не вдалося вижити у «зеленому коридорі», коли колоною українські військовики залишали місце кривавої битви. Прикриваючи друзів, він сам потрапив під град вогню...
Максима спершу поховали як безіменного героя у Запоріжжі. Пізніше вдалося ідентифікувати тіло і перепоховати на батьківщині — у селі Острожець. Тут у нього залишилися батьки, дружина і син.
Млинів
Рівненської області.
Фото автора.
