«Папа, папа, открой подарок!» — маленький хлопчик із краматорського сиротинця притулився до кремезного полковника, просячи відклеїти скотч, що скріплював пакунок.
«Ну давай, посмотрим вместе», — ледь стримуючи сльозу, промовив малюку спантеличений Дмитро Макаревський, який вперше бачить хлопця. Він родом звідси і такі речі бере близько до серця. Як, зрештою, і його колеги з групи координації цивільно-військового співробітництва штабу АТО.


Цього дня військові завітали до дошкільного дитячого будинку «Гайок», де живуть бідолашні, але дуже милі дітлахи: і здорові, і з дуже серйозними захворюваннями. Тут загалом 37 вихованців, а от персоналу — удвічі більше. Воно й зрозуміло — діти особливі, відповідно й увага за кожним має бути посилена. Частину із них сюди перевели із Слов’янська, коли там точилися бої. Тому, власне, звичайний дитбудинок де-факто став спеціалізованим, де виховують, лікують та проводять курс реабілітації різних дітей.


Коли хтось до них приходить — це справжнє свято. Діти не обділені увагою, але спілкування з навколишнім світом, новими людьми не менш важливі. Тому часто буває, що до відвідувачів звертаються, як до своїх батьків: «мама» чи «тато». Шкода лише, що останнім часом значно поменшало випадків всиновлення малюків. Такі часи настали...


Допомогу у вигляді дитячих подарунків діти отримали від однієї з християнських общин зі Сполучених Штатів Америки. Це спеціальні набори, розподілені для дітей різного віку та статі.


«Допомога надійшла у наш регіон — Одесу, — каже представник фіскальної служби і за сумісництвом голова правління Центру сприяння бійцям АТО та вимушеним переселенцям «Одеса-мама» Олександр Токарчук, — але ми вирішили значну її частину направити дітям-сиротам з Донецької та Луганської областей, які нині потребують її більше. Крім того, для військових АТО ми привезли продовольство у вигляді консервації та сучасні канцелярські меблі, бо є певні проблеми зі збереженням документації та облаштуванням робочих місць управлінських ланок».


За дітей Олександр дуже радий. Каже, що отримав надзвичайно позитивний заряд енергії від побаченого і обов’язково привезе його назад, в Одесу, для звершення нових добрих справ.
«Дітлахи з нетерпінням чекали гостей, а дехто навіть віршики вивчив, — розповідає старший вихователь Людмила Дубровська, яка тимчасово завідує закладом. — Особливо натхненною зустріч стала для наших хлопчиків, вони дуже люблять спілкуватися з чоловіками у військовій формі. Ну і, звісно, які ж діти не люблять подарунки...»


Одразу видно, що Людмила Михайлівна пишається своєю роботою і закладом, в якому працює. І, повірте, є чим пишатися. Тут створено (неймовірні для нашого часу) шикарні умови для знедолених дітей. «Гайок» — це не просто дитбудинок. Усі необхідні медичні кабінети, кімната психологічної релаксації, їдальня, спортзал, спальні, ігрові — все зроблено так продумано і по-домашньому, що на серці стає тепло. Виникає подвійне відчуття — і дітей шкода, і приємно, що живуть добре і опіку гарну мають.


А особливістю закладу є спеціальна дитяча кухня — малого розміру. Саме тут старші групи по-справжньому дорослішають, вчаться поратися по господарству: прибирати, готувати тощо.
Дитячий будинок також є дошкільним навчальним закладом, розрахований він на діток віком від 3 до 7 років. Тому в розмові з вихователями координатор центру «Одеса-мама» Людмила Жилковська порушила цілком серйозне питання.


«А що далі? — запитує вона. — Дитина з таких теплих «домашніх» умов потрапляє у жорстокі реалії сучасного інтернату. Тут можна лише розвести руками, сказавши: на все воля Божа. І, мабуть, воля кожного керівника, його активна життєва позиція. А також не треба забувати, що робити добрі справи — почесна місія для кожного з нас».


А офіцери групи координації цивільно-військового співробітництва у штабі АТО пообіцяли доправити допомогу й у інші дитячі будинки, розташовані у зоні проведення антитерористичної операції.


«Наша група уже привезла подарунки у два сиротинці Краматорська —  «Гайок» та «Антошку», в останньому — понад сто дітей, — розповідає начальник групи координації ЦВС полковник Володимир Лямзін. — Ще кількасот подарунків офіцери цивільно-військового співробітництва, що працюють у секторах, повезуть до решти дитячих закладів у зоні АТО».


...Коли офіцери та гості з Одеси прощалися з дітками та персоналом дитячого будинку, було відчуття, яке важко передати словами — і ком у горлі, і мурашки поза шкірою. А за порогом закладу вже стояла чергова група відвідувачів. Це учні місцевого профтехучилища вирішили допомогти дітям. Одразу видно, роблять вони це не з примусу, що особливо приємно.


Юрій ІГНАТ (із зони АТО).