Такого всебічного, компетентного і об’єктивного аналізу заробітчанства, що його здійснив у Ужгороді за круглим столом обласний осередок краєзнавців, годі й пригадати. Голова осередку, науковий співробітник Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН України Михайло Делеган залучив до дискусії цілу низку посадовців і досвідчених експертів: керівників міст, колишніх і теперішніх управлінців обласного рівня, економістів, дипломатів, юристів, працівників Пенсійного фонду, журналістів, роботодавців і самих заробітчан. Кожен висловлювався, вболіваючи за долю земляків, змушених, як і їхні предки, — шукати роботу далеко від дому та родини.

Мета: привернути увагу центральних органів української влади, аби вони перейнялися проблемою далеко не регіонального значення, бо влада, як підкреслювалося в ході дискусії, не здатна ефективно управляти цими складними процесами. Щоб конституційна реформа принесла більше повноважень органам місцевого самоврядування, а гроші — мільярди доларів, які привозить наш найбільший інвестор — заробітчанин, розумно вкладалися не лише в зведення нових будинків, автомобілі, а й у малий і середній бізнес, у створення нових робочих місць, у фонди справжньої і справедливої взаємодопомоги, словом, щоб зароблене за кордоном приносило користь Україні.

«Домашні» спиці в колеса

Кілька прикладів, наведених учасниками дискусії. Заступник Ужгородського міського голови Ярослав Шафар, який відає й транспортними питаннями, констатує, що містяни часто скаржаться на «поганих» водіїв маршруток. Але ж «хороші» вже давно працюють у Словаччині, заробляючи щонайменше півтисячі євро. Посадовця вразив і такий факт: у школі зі словацькою мовою навчання директор надає перевагу тим учням, батьки яких мають документи на право проживати за кордоном. Спостерігається дивовижна ситуація: у доходах середньостатистичної сім’ї частка соціальних виплат більша, ніж сама зарплата. Про це сказав директор обласного центру зайнятості Юрій Фущич. А левова частка підприємств з іноземним капіталом, які нині діють в області, працюють на давальницькій сировині. Тобто, завезли, тут виробили, бо дешева робоча сила, енергоносії, невибагливе екологічне законодавство — і вивезли готову продукцію. Найбільше заробітчан — з гірських районів. Інколи там на одне робоче місце — більше сотні охочих! За приблизними даними, найбільше закарпатців працює в Росії — понад 17 тисяч і в Чехії — понад 13 тисяч, хоча немало їх і в інших державах. Головне, щоб люди не потрапляли у трудове рабство, що, на жаль, трапляється.
На проблемах нелегальної міграції зупинився голова Асоціації дипломатів Закарпатської області, кандидат історичних наук Ален Панов. Чи не найпоширеніша причина цього явища — коли віза відкрита в одну країну, а людина працює в іншій або ж сплив строк візи. Нелегальний трудовий мігрант потерпає від незахищеності в країні перебування, від повної залежності від роботодавця, правової необізнаності й без будь-яких соціальних гарантій. А ще — від доброї волі посередника, котрий завжди з’являється між замовником і самим робітником. Мало того, що далі, тим складнішим стає отримання робочої і довгострокової візи. Тут великі сподівання українська влада та громадяни покладають на Ризький саміт Україна — ЄС. До малого бізнесу, який скрізь у світі є основою зайнятості населення, — в Україні навіть органи місцевого самоврядування ставляться з прохолодою. Тому ці питання чимскоріше має вирішити центральна влада. Адже кошти і кадри — необхідні передумови розвитку підприємництва.
— У нас кредити для підприємця під 30 відсотків, а в Німеччині, на 10 років — один-півтора, — скаржився президент концерну «Крокус МГ», голова громадської ради при ОДА Михайло Греньо і констатував, що за кордон виїжджають найрозумніші та найініціативніші молоді фахівці, які, погоджуючись на будь-які роботи, з часом втрачають кваліфікацію. Не кращою малюється і перспектива: учні закінчують професійні училища, але робоче місце їм не гарантоване. Торік із майже чотирьох тисяч таких випускників офіційно працевлаштувалися 12—13 відсотків...

«Ми готові змінювати все, окрім своєї ментальності»

Сучасна людина нині живе там, де є робота, а не там, де є житло. Закарпатці ж звикли жити вдома, а роботу шукати по світах. «Тому живемо, як перелітні птахи, — каже головний лікар науково-практичного об’єднання «Реабілітація» МОЗ України, депутат облради Роман Шніцер. — Ми готові змінювати все, крім своєї ментальності. Земляки успішно працюють у сусідніх державах, але рано чи пізно повернуться і принесуть вищий рівень кваліфікації в різні галузі, чим створять конкурентне середовище. Це питання часу — все має рухатися природнім шляхом». Медик переконаний, що завдання влади створювати умови, а не робочі місця.
Якщо позаторік міграційна служба області видала 60 тисяч закордонних паспортів, торік — 80, то за перший квартал нинішнього — 22 тисячі. На постійне місце проживання за кордон позаторік виїхало близько семисот закарпатців, торік — 1250, а за три місяці нинішнього року подали документи 400 осіб. Більше половини краян виїжджає до Угорщини. Популярні також Чехія, ФРН, США, РФ. Ці факти навів заступник начальника облуправління Державної міграційної служби Михайло Рак. Торік, до речі, повернулися з РФ, США та Ізраїлю 92 особи, які постійно жили в цих країнах.
Резерв для розвитку — земля. Щонайменше 60 відсотків якої нині пустує. Благодатний клімат, роботящі руки, підприємливі люди. І це все вдома! Тому вирощувати екологічно чисті овочі, адже досвід у закарпатців тут великий, м’ясні породи худоби, молочні стада, розширяти традиційні садівництво і виноградарство, у горах вівчарство — на цю продукцію щодалі зростає попит і у нас, і за рубежем. Тому держава має дбати про селянина, якому ніде вдома знайти роботу, але який володіє знаннями з діда-прадіда і готовий трудитися, аби забезпечувати свою родину і дати освіту дітям. Функції державної влади — від сприяння в отриманні права власності на землю — до створення аграрного банку. Так вважає відомий науковець і громадський діяч, директор Інституту людини і глобалістики «Ноосфера» Олег Лукша.

Людина шукає, де краще

Про реальне піклування за майбутнє суспільства, молоду сім’ю сьогодні говорити не доводиться. Чи не тому в Україні і незатребувані провідні сучасні професії, окрім офіціантів, кухарів, медиків... А якщо поглянути на рівень зарплати, то і тут ми пасемо задніх. Якщо торік в державі середньомісячна заробітна плата становила 178 євро, то в сусідній Словаччині — близько 800, у Ліхтенштейні — 4 896. Зрозуміло, що молоді люди шукатимуть, де краще заробити та жити. На цьому наголосив кандидат економічних наук, колишній начальник профільного облуправління Михайло Петровці. Мало того, що українське законодавство обрізало права профспілок, то ще і власник або директор ні з ким не погоджує звільнення людини.
Великої шкоди завдає корупція, яка щодалі болюче стискає всі суспільні та виробничі відносини. Та не все залежить від Києва. Регіональна влада сама ділить ліс, надає свердловини і право розливу мінеральних вод тощо. Але, водночас, покладає надію на закордонного інвестора. Проте той не поспішає не лише через суцільну корупцію, але і через відсутність належної інфраструктури, кваліфікованих і дисциплінованих кадрів, відсутність гарантій безпеки приватного капіталу.
«Сьогодні ніхто не знає, скільки людей не зайнято. Центри зайнятості рахують лише тих, хто до них звертається, — говорив про заробітчанство колишній перший заступник голови ОДА, нині представник роботодавців Михайло Думнич. — Держава має дбати про працевлаштування громадян. Ще в березні 1996-го було укладено угоду між Україною і Чеською Республікою про працевлаштування там 49 тисяч українців. Але дозволи на втілення цього документа київські посадовці видали чотирьом невідомим особам. Тепер словацькі бізнесмени їздять по області і вербують робітників, оскільки їхні поїхали далі на захід, де зарплати в рази вищі. То чому б нашій державі не укласти відповідну угоду, аби і прибутки надходили сюди, і люди мали б відповідний соціальний захист? Ніхто цим не переймається.
Найболючішу проблему заробітчан — пенсійне забезпечення — не оминули завідуючі відділами облуправління Пенсійного фонду України Ірина Геревич і Олексій Большаков. Про те, що діти ростуть сиротами при живих батьках, про розпад сімей, смертність, обмани, рекет, хвороби, потрапляння до іноземних в’язниць та інші кричущі соціальні негаразди трудових мігрантів також говорилося щиро та відверто. Насамкінець учасники дискусії ухвалили відповідні пропозиції, що їх надішлють до Верховної Ради України, уряду, до регіональних органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування.

Ужгород.

ДОВІДКОВО

У селах живе трохи більше двох третин із понад 1,2 мільйона закарпатців. Функціонує 229 тисяч особистих селянських господарств, і третина населення працює в них. Скільки там можна заробити — знають усі. Хоча й фермери сподіватися на державу поки що не можуть.

ДОВІДКОВО

Установчий з’їзд профспілки заробітчан Закарпаття відбувся у квітні у селищі Дубове Тячівського району. Там близько 90 відсотків працездатного населення не має роботи. Отож, ПЗЗ попередила, що буде відстоювати і захищати інтереси більш як 450 тисяч трудових мігрантів краю, зокрема, ініціюватиме укладення урядом України міждержавних угод для організованого надання робочих місць нашим громадянам у тих країнах, де вони роками працюють.

 

Пам’ятник заробітчанам у селищі Колочава.

Фото автора.