Економіка країни вийшла з низки травневих вихідних і свят. Маховик народного господарства закрутився на повну котушку — якщо можна так висловитися в нинішніх реаліях. Насправді, на повну наша економіка давно вже не працює. Держстату вкотре доводиться фіксувати падіння валового внутрішнього продукту. Згідно з оприлюдненими минулого тижня новими цифрами, в першому кварталі воно прискорилося до антирекордних 17,6 відсотка. До речі, серед причин, чому в Україні «барахлить» виробництво — й обмеження подачі електроенергії для промислових підприємств. Справді, як може завод виробити необхідну кількість продукції, якщо йому лімітують споживання струму. Тобто, до всього іншого, ми самі собі продовжуємо вставляти палиці в колеса.
Рятувати нас знову покликаний МВФ. Минулого тижня представники Міжнародного валютного фонду прибули до Києва. Коротше кажучи, приїхали оцінити, як виконується програма співробітництва. А якщо в деталях — виділення чергового траншу кредиту під загрозою. Треба сказати, що МВФ залишається мало не єдиним великим кредитором України. Щоправда, гроші, які одержуємо, ідуть не на активізацію, розвиток економіки, а переважно на погашення боргів України. І коли МВФ схвалив програму кредитування на 17,5 мільярда доларів на два роки, то однією з умов було: нам слід добитися від інших кредиторів реструктуризації 23 млрд. дол. позик минулих років. А ті, як на зло (серед них і Росія, якій ми заборгували 3 млрд. дол.), подати Україні руку допомоги не поспішають. Є надія, що до кінця травня мають завершитися переговори з кредиторами — найбільшими тримачами українських боргів. Від успішності діалогу залежатиме виділення чергового траншу. Шанси на його одержання є. Адже МВФ і сам не зацікавлений, щоб наша держава докотилася до дефолту. А то виявиться, що програма Фонду неефективна, дарма давалися гроші. Країна не зможе виконувати боргові зобов’язання, а гривня обвалиться до нових рекордних величин. Одне слово, відкривати ці лаштунки не дуже приємно...
...Але доводиться. Минулого тижня (не хочеться вірити, що це перша ластівка) Укрзалізниця оголосила про технічний дефолт. Державний монополіст заявив про неспроможність виплачувати певні боргові зобов’язання. Тому має намір реструктурувати внутрішню і зовнішню позику на суму майже 32 мільярди гривень. З другого боку, це привід заговорити про приватизацію Укрзалізниці. Мовляв, ось яка вона збиткова й неприваблива. А ще рятувати ситуацію стануть підвищеннями тарифів на проїзд.
Минулого тижня Кабмін затвердив список із майже 300 об’єктів держвласності для приватизації. До переліку потрапили найбільші порти країни: Іллічівський, Одеський, Миколаївський, Ізмаїльський, Херсонський, Южний. А також державні пакети акцій Запоріжжя-, Миколаїв-, Тернопіль-, Харків-, Хмельницькобленерго та багатьох інших енергогенеруючих компаній. Ці об’єкти за будь-якої «погоди» приноситимуть гроші. Тож за контроль над ними розгориться протистояння. У списку чимало й сільгосппідприємств, у яких приваблива земля. У цьому контексті актуальне питання: чому виставляти на продаж «Рошен» не доцільно через поганий інвестклімат, а грошові державні об’єкти — саме час? Чимало закордонних потенційних покупців у країну, яку роздирає воєнне протистояння, прийти побояться. Конкурс значно звузиться. Приватизація може перетворитися на банальний перерозподіл цікавих об’єктів серед своїх. Доречно припустити, що за сприятливої економічної ситуації ми б могли виручити лише за Одеський припортовий завод, який теж потрапив у перелік, до мільярда доларів, а тепер за всі підприємства, що виставляються на торги, навряд чи вдасться одержати більше.
Хто бачить стабільність, то це Нацбанк. Оптимізму його керівництва можна тільки позаздрити. Через засоби масової інформації там знову запевняли в стабільності національної гривні. Мовляв, попит на іноземну валюту помітно впав. Однак у НБУ не дуже люблять згадувати, що досі діють обмеження. Приміром, громадянам дозволено купити доларів або євро не більш як на 3 тисячі гривень за раз. Тому охочих придбати валюту не надто вдається розігнатися.
Як то кажуть, і тут усе для людей та прозорості економіки!
Підсумовувала Галина КВІТКА.
