Минулої суботи на Театральній площі Полтави відзначали День Європи. Зі сцени просто неба лунали музика та пісні у виконанні професійних і самодіяльних митців. Тут же відбувався і фестиваль «Гастрономічна гостинність Полтавщини», де представники районів краю презентували традиційні страви та напої, вироби народних майстрів.
Велелюдне дійство відвідали керівники області та заступник посла Німеччини в Україні Анка Фельдгузен. Волонтери збирали кошти на допомогу бійцям, які захищають Україну і, власне, Європу на Донбасі. Тим прикріше було бачити на площі атрибути, м’яко кажучи, протилежного спрямування...
Зокрема, повпреди Полтавського вищого професійного училища імені А. Чепіги, де готують переважно кухарів і кондитерів, у своєму виставковому наметі поруч із усілякою смакотою представили експозицію апологетики трагічної для України битви. Під блискучими «заглавними» літерами рядка з поеми Пушкіна «Полтава» у рамці за склом, ніби ікона, красувався знаковий «герой» відомої баталії, російський цар Петро І. Саме той, який, за словами Тараса Шевченка, «розпинав» нашу Україну. То що вирішили уславити в такий спосіб педагоги та керівники училища, серед випускників якого є загиблі від російської зброї на Донбасі герої-захисники України?..
Запитую про це директора училища Валентину Корочанську, котра стоїть поруч із наметом. Вона погоджується, що канонізований Петро І це, «можливо, зараз і не актуально і не патріотично», але... Мовляв, експозицію в навчальному закладі підготували ще до 300-річчя Полтавської битви, тобто у 2009 році. А хіба тоді в училищі не знали про історичні наслідки тієї баталії для України та про справжню роль Петра І у поневоленні України?
Зрештою, чи є у цьому державному (!) навчальному закладі викладачі історії? Пані Валентина запевняє, що є, та, мовляв, і згадана битва під Полтавою була також історією рідного краю. Однак її трагічну сторінку чомусь тільки у трактуванні апологетів російського імперіалізму «батьки» училища представили не історичним екскурсом в альбомі, а виставленою на загал візитівкою свого навчального закладу.
Остання стала, по суті, плювком у душі свідомих українців. «Та це тільки ви помітили, а люди на цьому увагу не акцентують, це ваше бачення», — «заспокоює» власкора «Голосу України» Валентина Корочанська. І категорично не погоджується зняти бодай «іконоподібний» портрет Петра І. Обіцяє врахувати згадане «бачення» тільки (дослівно) «слідуючого разу». Поки що, за її словами, «ми про це не думали». Хоча думати, здається, не зайве ніколи. Особливо заслуженому працівникові освіти України...

Полтава.