Усі його проблеми відчувають на собі силовики Хмельниччини
Сьогодні в області не знайти військової чи правоохоронної структури, котра так чи інакше не долучилася б до участі в АТО на сході. Однак, крім почуття обов’язку і патріотизму, військовим, міліціонерам, співробітникам СБУ потрібне ще й матеріально-технічне забезпечення. А воно далеко не завжди передбачене у «мирних» бюджетах цих організацій. Тож керівникам час від часу доводиться йти з простягнутою рукою. І до доброчинців, і до депутатів місцевих рад.
Усі з розумінням сприймають такі прохання. Але це зовсім не означає, що дають стільки грошей, скільки треба було б. І не тому, що шкода. А тому, що й у самих вільних лишків, котрі можна було б направити саме на такі воєнні витрати, немає. Вони навіть теоретично не передбачені у місцевих бюджетах. Тож про реальні надходження говорити важко. Щоправда, за винятком військового збору. Від часу його запровадження подоляни справно платять цей податок, збираючи щомісяця не менше десяти мільйонів. Загалом з початку року сума цього податку сягнула 36,5 мільйона гривень.
Однак ці кошти не залишаються на місцях, тому місцеві силові управління та департаменти практично не можуть на них розраховувати. Керівник обласного управління СБУ Анатолій Будовіцький розповів, що від початку воєнних дій на сході країни там побувало півсотні його співробітників. Роботи для них вистачає. І надалі хмельничани виконуватимуть там свою роботу — кожні три місяці проходить ротація працівників управління.
Зрозуміло, що така робота має бути профінансована. Однак на все бюджетних коштів, за рахунок яких живе і працює СБУ, не вистачає.
Від початку АТО в зоні бойових дій вже побувало понад півсотні правоохоронців. У кожного підрозділу свої завдання.
Ось зовсім недавно добровольці із міськрайвідділів та обласного управління внутрішніх справ вирушили на схід, де замінять своїх колег. Проводжаючи бійців, начальник УМВС в області Микола Семенишин сказав, що за попередні місяці хмельницькі оперативники зарекомендували себе як одні з найкращих, тож тепер хлопці просто зобов’язані підтвердити цей статус та повернутися додому живими і неушкодженими.
Але, крім знань і навичок, так само знадобиться фінансова підтримка.
Якби ж то цим усі витрати й обмежувались. В Національній академії Державної прикордонної служби нині зіткнулись із таким масштабом робіт і завдань, якого давно не знали.
— Обставини склалися так, що у нас з’явилася лінія розмежування з сепаратистами у 560 кілометрів, на якій довелося будувати нову систему захисту кордонів, організовувати транспортні коридори і пункти пропуску на них, — констатує факти в. о. ректора академії Олег Шинкарук. — На пунктах пропусків, в комендатурах, на кордоні несуть службу наші випускники. Академія вже забезпечила достроковий випуск офіцерів. Не виключено, що за потреби восени буде ще один достроковий випуск.
Зрозуміло, що і тут необхідне додаткове фінансування. В мирний час, академія при нагоді не відмовлялася від допомоги доброчинців, то що говорити про теперішні потреби й можливості. Наразі з резервного фонду обласного бюджету їй також виділено 900 тисяч гривень на придбання матеріалів та обладнання для облаштування Центру навчання прикордонників, які забезпечуватимуть правопорядок на державному кордоні під час проведення АТО. Але хіба цими видатками все закінчиться?
Кому не відомо, що без міцного тилу не буває перемог на фронті? Та й зрештою порядок і безпеку, і на війні, і в мирному житті, може забезпечити той, хто має силу і фінансову незалежність. А не той, хто змушений розраховувати на допомогу доброчинців.
Хмельницький.
