У далеких містах Росії з’являються нові таємні некрополі путінських «увічливих» спецназівців, які, як стверджують російські правозахисники, воюють на сході України на боці терористів. І хоча рупор брехливого Кремля товариш Пєсков як папуга під час шлюбного періоду повторює офіційну позицію Москви: ніяких російських військових на Донбасі немає, в це навіть не вірять самі ватники. І гібридну війну із сусідньою державою вважають... закріпленням «іміджу». Щоб боялися й поважали «руській мір». Ганебний і кривавий! Більше того, міноборони Росії з «розумним» обличчям вимагає від України «звільнити екс-військовослужбовців російської армії», яких узяли в полон під час перестрілки на території України, але які «не мають» стосунку до силових підрозділів країни «духовних скріп». Тобто вимагають звільнити звичайних злочинців, наплювавши вчергове на все міжнародне право.
Незважаючи на цинічну брехню й тотальну пропаганду насильства і лжепатріотизму активісти приходять під військові бази, на площі великих міст Росії з антивоєнними гаслами й вимагають виведення російських військ.
«Мені страшно, але я не боюся. Українці, пробачте нас, ми з вами», — переконують вони.

Олена ЛИЧОВА (Москва):
— На похорони моєї мами приїхав її рідний брат із Києва. Старший (тепер уже) і єдиний, що залишився з нашої української родини.
Найперше він завів зі мною розмову про події в Україні. І було в його словах те, що тепер у словах будь-якого українця, котрий розмовляє з росіянином: спроба пояснити, що ж відбувається.
— Дорогий дядько, ви не повірите, але є зовсім інші росіяни, — відповіла я йому. — І в нашій родині всі розуміють, що за війна йде на вашій території. І мама це розуміла, хоч і не одразу, але зрозуміла.
А далі слова з мене лилися бурхливим потоком. І я побачила, як важливо українцю дізнатися, що є такі, як я, котрі не сидять на голці пропаганди. І що його близькі — серед цих людей.
Він слухав мене довго, а потім промовив:
— Та ти зовсім наша.
Так, дорогі українці. Я зовсім ваша.
Олександр ЦВІРОВ (Москва, історик-сходознавець, затятий поборник свободи і незалежності України):
— «Слава, мощь, величие российской армии!» Це з анонса трансляції на ЗомбоТБ параду 9 травня. Мерзенна фальш, безпардонна брехня! Нічого цього немає! Слава, якщо вона була, належить не тільки нам, а та, що нам дісталася, — «замочена» у вбиральні. Міць доволі сумнівна, хоча вони повідомляють, що буде нам продемонстрована авіатехніка останнього покоління, ракети новітні й танки нержавіючі.
Величі — нуль! Хіба може бути великою армія, що бере участь в окупації частини суверенної, зовсім нещодавно «братньої» країни?! Гірко і соромно! Ніколи не думав, що до такої ганьби своєї країни доживу.
Дуже непросто говорити чи писати про Надію Савченко — будь-які епітети в найвищих ступенях щодо цієї дівчини блякнуть і мерхнуть.
Вона для мене, і для багатьох також, якесь зовсім незвичайне гуманітарне явище. Вона має вигляд звичайної молодої, дуже симпатичної жінки, що зовсім випадково, через непорозуміння, потрапила в дику ситуацію. Вона б і не потрапила в неї ніколи, якби не сказ влади, що стався в Росії. Але вона надзвичайна силою характеру, життєлюбством і справжнім патріотизмом. Надія спокійна і життєрадісна навіть за ґратами. Вона начебто насміхається над своїми тюремниками, вона як докір для нас із вами... Дай їй Боже здоров’я! Мужності та стійкості їй не займати — вона ще з нами може ними поділитися.
Я бажаю Надії наступний День народження обов’язково зустріти на волі серед друзів і близьких у рідній і мирній Україні!
В’ячеслав КУРБАТОВ (Великі Луки, Псковська область, лікар-травматолог):
— Конфлікт Росії з Україною насправді є актом агресії з боку Росії й військовим злочином. Я переконаний, що тим, хто зробив це, доведеться зрештою відповідати за весь цей жах. Я жодного дня не сумнівався, що Крим — територія України. Звісно, Росії доведеться потім відновлювати все нею зруйноване. Але людські життя не повернеш. Таке й у дурному сні не присниться. Я захоплююся братнім українським народом, що так самовіддано бореться за свою свободу. Весь цивілізований світ з вами. Правда все одно переможе. Образливо за наших обдурених росіян, які на побутовому рівні загалом непогані й готові допомогти навіть незнайомим людям. Росіяни теж страждають від усього цього, але погано це розуміють. Їм здається, що в країні — стабільність. Так було перед розпадом СРСР. Звичайно, я не хочу розпаду Росії. Телевізор намагаюся не дивитися. Пробачте нас, не всі в Росії такі ідіоти й підтримують Путіна. На жаль, гарних людей — меншість. Із найкращими побажаннями братньому українському народу.
Маргарита ГОРСЬКИХ (Обнінськ, Калузька область, блогер):
— «Вадим Пугачов. Хлопець із красивим добрим обличчям. Загинув, захищаючи Батьківщину, в бою з диверсійною групою російських окупантів (спецназ ГРУ з м. Тольятті, РФ) під містом Щастя, Україна. Шість вогнепальних поранень. Вічна пам’ять». Хто б міг подумати, що будемо читати такі некрологи?
...На вечорі зустрічі однокурсників уперше після українських подій побачилися з друзями, що працюють в Україні на атомних електростанціях. Виїхали за розподілом ще в радянські часи строкатим національним складом. Усі в цілковитому здивуванні від нашого телевізора. Зокрема, від брехні про заборону розмовляти по-російськи.
Ілля СМИРНОВ (Санкт-Петербург, художник):
— Що собою являє конфлікт Україна—Росія? Є росіяни, які дотримуються й антивоєнної точки зору, виступають проти неоімперської агресивної політики Володимира Путіна. Але більшість росіян піддалися зомбовпливу. За власними спостереженнями, такі громадяни діляться на два типи: адекватні, але дезінформовані федеральними ЗМІ і просто переконана «фашня». Перші, наприклад, вважають, що Росія не має жодного стосунку до конфлікту на Донбасі. Упевнений, якби вони й були в курсі того, що Росія справді веде на Донбасі агресивну політику, безумовно, вони були б проти. З такими людьми можна й потрібно працювати — чим російська опозиція в тому числі й займається. Другий тип — люди зі споконвіку хворим світоглядом, з якими про щось дискутувати сенсу немає. Я згадую свою розмову з колегою по роботі.
— Яка різниця, російський Крим чи український. Ми ж усі брати, брати-слов’яни?
— От коли виведуть своїх бойовиків з Донбасу — тоді конкретно ті люди й ті, хто підтримує цю політику, — і будуть мати моральне право називати українців братами.
— Якщо Росія виведе їх з Донбасу — це програш. Тоді Америка побачить, що ми — слабкі, що ми — відступили. Це вплине на імідж Росії у світі. Ми ж — росіяни. Ми ж повинні бути головними.
— Тобто такий імідж Росії важливіший? І плювати на те, що в Україні помирають звичайні люди? Яких ти ще лицемірно називаєш братами???
...Німа сцена. З такими людьми говорити особливо немає про що. У них мета виправдовує засоби. Вони допускають, що хтось від народження — із блакитною кров’ю. Хтось від народження має право дихати, а хтось — ні. Зате є надія на адекватну групу людей, яка поступово відходить від зомбуючого газу, і на прогресивну ліберальну молодь у великих містах. Між новим підростаючим поколінням — розкол на «кримнаших» і «лібералів» уже є, і цілком достатній... Але все йде до лібералізації. 2012 рік і Болотна були не так вже давно, та й партія холодильників партію телевізорів поступово перемагає!
Давид ГОЛДМАН (з Москви, живе в Нікосії):
— Нині українці найбільш європейський і найбільш цивілізований народ в Європі. Вони всією нацією протистоять орді. Без реальної допомоги, без зброї. Тільки силою духу. Обов’язок кожного єврея допомогти Україні й кожному українцеві окремо. Ворог у нас спільний. Росія — загроза всім нормальним людям. Моліться і допомагайте Україні.

Підготувала Наталя ЯРЕМЕНКО.

 

Пікет «Солідарності» в Москві проти антиукраїнської політики Путіна.

Фото Михайла ШНЕЙДЕРА.