Цього тижня під стінами Запорізької міськради пройшло одразу декілька мітингів. І за продовження контракту з директором КП «Запоріжринок», і проти цього. Схоже, що і в першому, і в другому випадках масовку протестуючих становили одні й ті самі обличчя... Виходили на акцію протесту і водії маршруток, які навіть із міським головою Олександром Сіном трохи поштовхалися. «Ми проти нелегалів на рейсах», — казали вони. Хоча, як з’ясувалося пізніше, в акції здебільшого брали участь якраз згадані «нелегали».

Логічним продовженням цих подій стало перше судове засідання вже охрещеної у місті «справи лікарів». За інформацією прокуратури від 25 лютого, «досудовим розслідуванням встановлено, що 31 грудня 2014 року міський голова уклав контракти з керівниками комунальних установ охорони здоров’я міста строком на три місяці. Тим самим він грубо порушив вимоги закону про охорону здоров’я і законодавства про працю, якими передбачене укладення таких контрактів на термін від трьох до п’яти років».


Імовірно, юристи міськради, які готували згаданий документ, чимось керувалися, як і посадовці, котрі перед підписанням документа міським головою візували його. До речі, санкція за статтею, яку інкримінують О. Сіну, — штраф, або заборона займати деякі посади... На судовому засіданні 20 травня прокуратура вимагала для міського голови домашнього арешту. Адвокати ображених «грубим порушення трудового законодавства» — мільйонного штрафу і того ж таки домашнього арешту. Суд поки утримався від рішень.


Атмосфера, яка нині панує в Запоріжжі, нагадує 1998 рік. Тоді на рівному місці почалася галаслива кампанія дискредитації міського голови Олександра Головка. Чергові вибори він виграв, втім, через півтора року, в результаті кулуарного рішення, пішов «за власним». У відомих «плівках Мельниченка» можна знайти матеріали, хто саме стояв тоді за «революційними подіями» у Запоріжжі. І навіть те, чому міліція, прокуратура і кілька ЗМІ, які контролював місцевий олігарх, діяли у цій справі як одне ціле.


Проте нині нищення підвалин будь-якого авторитету влади відбувається на відстані двох сотень кілометрів від лінії фронту. Уже понад рік із видання до видання кочують заголовки на кшталт: «О. Сін — корупціонер», «Запорізький міський голова зловживає владою», «У Запоріжжі панує сепаратизм» із обіцянками суворо розібратися... І ось «гора народила мишу». Але галасу вистачило б на табун слонів.
За інсайдерською інформацією, втомлений подіями останнього року, О. Сін не збирався балотуватися восени. Втім, все тече і все міняється! «Я хочу, щоб мене правильно зрозуміли. Чим більше тиснуть різні «громадські організації», тим більше міцніє бажання піти на вибори і виграти їх», — заявив запорізький міський голова в середу. 


О. Сін також додав, що не «витрачатиме мільярди на передвиборну кампанію». Адже вона, за його словами, не має сенсу, оскільки очільник міста вже встиг виявити себе за роки роботи на посаді.
Власне, в сказаному є певний сенс. У 1998 році Олександр Головко виграв вибори з помітним відривом виключно тому, що городяни побачили його ображеним і навіть розтоптаним. А у нас, як відомо, скривджених люблять...


Запоріжжя.