Старшину 81-ї десантно-штурмової бригади 34-річного Юрія Осаулка (позивний «Єсаул») провели в останню путь у рідному селі Самголродок Козятинського району на Вінниччині. Загинув відважний боєць 20 січня під завалами донецького аеропорту.
Старшину упізнав полонений побратим
— Тіло Юрія упізнав його побратим, — розповідає старший брат загиблого Іван Осаулко. — Сталося це тоді, коли розбирали завали в аеропорту. Бойовики змусили робити це наших полонених. Один з них на ім’я Саша служив разом з Юрою. Він упізнав також командира їхньої десантної роти Івана Зубкова з Хмельницької області. Це Юрин командир. Їхні тіла були в одному місці під бетонними плитами. За словами Івана, у кишені бушлата Юрія знайшли мобільний телефон.
Співрозмовник не розповів, як забирали тіло загиблого. Чекати довелося довго. Потім немало часу зайняв процес ідентифікації тіла. Його проводили за пучком кіс, взятих з голівки молодшої донечки Сніжани. Дівчинці тільки три рочки. Є ще старша сестричка Інеса, вона — другокласниця. Згадує, як татусь їм дзвонив і весь час казав, що дуже сильно любить своїх дівчаток.
Попрощатися з Юрієм приїхало немало бойових побратимів. Командир взводу на ім’я Сергій розповів, що Юрій провів в аеропорту тільки два дні. Заїхав напередодні 18-го січня, а 20-го з ним не стало зв’язку. За його словами, тоді склалася така ситуація, що до терміналу не було можливості добратися. Захисники опинилися у справжньому пеклі.
Коханій освідчився піснею
— Юра мав прекрасний голос, дуже гарно співав, — розповідає його односельчанка Аня. — Улюбленою піснею була «А белый лебедь на пруду». Він під цю пісню освідчився майбутній дружині. Було це на свято Івана Купала. На стадіоні зібралося багато людей. Юра виступав разом з іншими сільськими артистами. Пам’ятаю, перед виконанням цієї пісні він у мікрофон привселюдно оголосив, що серед присутніх є найкраща для нього дівчина — Альона. Їй він присвячує цю пісню і освідчується в коханні з надією, що вона погодиться вийти за нього заміж. Невдовзі вони одружилися. Він за нею і за дітьми готовий був у вогонь і воду. В Альони рано померли батьки. Сталося це тоді, коли вона ще в школі навчалася. Дівчина росла разом з сестрою. Юра був для неї і батьком, і чоловіком. Мав щире серце, відкриту душу. Ніколи ні з ким не конфліктував. Про це вам кожен скаже у селі.
Новий 2015-й рік Юрій святкував вдома з родиною. На той час його відпустили на короткий час до сім’ї. Одна з його родичок каже, що чоловік не був такий веселий, як раніше. У нього на колінах постійно сиділа молодша Сніжанка. А старшенька Інеса раз по раз горнулася до тата, обіймаючи ручками за шию.
— Можливо, серце Юри передчувало щось недобре, — каже його родичка. — Може, після побаченого на фронті не міг бути інакшим. Ми до останнього не вірили, що його нема серед живих.
Вінницька область.
На знімку: людське море пливло за труною відважного захисника держави.
Фото автора.
