Указом Президента України молодшого сержанта Ігоря Діордіцу, помічника начальника групи охорони й патрульно-постової служби Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку Південного територіального управління ВСП, нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня — за особисту мужність і героїзм, проявлені в захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, вірність військовій присязі. Відзнаки одержав весь бойовий екіпаж Ігоря — двох із чотирьох воїнів нагороджено посмертно.
Сержанту Діордіці 24 роки, і він встигнув побачити й зробити більше, ніж багато хто з його однолітків. Хоча вся біографія хлопця цілком укладається в кілька коротких рядків: школа, спорт, строкова служба в армії, інститут і — знову армія. Сімейної династії не вийшло. У міліцію Ігоря не взяли. Уже на першому етапі вкрай корумпована система натякнула досить прозоро: дай грошей! Обурилися обидва — і батько, і син. Твердо вирішили: це не наш шлях! І випускник педагогічного вишу став шукати собі роботу. Знайшов, як це часто-густо буває, випадково.
Просто гуляли якось погожої весняної днини з армійським другом Максимом центром Миколаєва, проходили повз комендатуру... Хто перший запропонував зайти запитати — уже й не згадати. Зайшли, запитали. І назавтра друзі вже оформлялися на службу. Так два роки тому Ігор Діордіца став військовим. Війни не було, і сама думка про неї здалася абсурдом.
Армійська дружба — це серйозно. Ігор Діордіца й Максим Трачук разом відслужили строкову, разом пішли на контракт, разом поїхали в АТО — можна було не їхати, залишитися тихо служити вдома... Разом, пліч-о-пліч, опинилися вони й на задньому сидінні армійського «бобика» — звичайнісінький виїзд на патрулювання.
Серпень, спека, розбита снарядами дорога, по обидва боки запилена «зеленка» — за місяць відрядження донбаський пейзаж став звичним. Перестрибуючи ями, машина наближалася до підірваного залізничного мосту. В ній — чотири військові: позаду нерозлучні миколаївські друзі, за кермом теж Максим, рядовий Алдошин, і поруч із водієм майор Михайло Кондратьєв. Біля зруйнованого мосту на них чекала засідка.
Нудний пейзаж перед очима не змінився, на його тлі вибух гранати, зовсім поруч, був несподіваний і нереально гучний! Слідом на машину обвалився шквал вогню зі стрілецької зброї. Трудязі «бобикові» пощастило, його екіпажу — значно менше. Офіцер був убитий моментально, пострілом в око — явна робота снайпера. Водій різко вивернув кермо й погнав автомобіль назад, до своїх. Він був серйозно поранений і двічі дорогою непритомнів.
Відстрілюючись навмання, вороги переслідували їх, ховаючись у «зеленці». Ігор швидко наклав джгути собі й Максимові, який був поруч. Термосив другого Максима, другою рукою допомагав йому рулити просто із заднього сидіння. Але машина все-таки втратила керування і врізалася у відбійник біля дороги. Усе це тривало лічені хвилини, а здалося — неймовірно довго. Молодший сержант Діордіца витягнув обох Максимів, надав, як учили, медичну допомогу.
Поніс на собі водія, який був поранений тяжче, — до своїх, по допомогу. Зовсім поруч — село, двоє місцевих чоловіків одразу підійшли, принесли води... Блокпост теж, начебто, неподалік, але пішки, разом із пораненим товаришем, близько не добратися. На щастя, повз проїжджала «десятка», навантажена якимсь товаром (на фронтових дорогах «цивільні» авто — велика рідкість), і комерсант буквально за п’ять хвилин домчав Максима та Ігоря до блокпоста. Допомога миттєво прибула на місце, але приспіла й погоня. Був короткий бій, терористи ретирувалися.
Екіпаж втратив половину воїнів. Загинув майор, не вижив після тяжких поранень водій. Друзів Максима та Ігоря доля вберегла. Максим дуже довго лікувався й був комісований через поранення. А Ігор після півтора місяця госпіталів і ще місячної відпустки повернувся на службу. Хотів би повернутися і в АТО, але командири не пускають — поранення ще дається взнаки. Якщо ситуація дозволить, сержант Діордіца налаштований вступати на навчання до Одеської академії сухопутних військ. Тепер армія — це його життя. І наречена такий вибір розуміє і підтримує — адже вона теж служить за контрактом.
Миколаїв.
