Учорашнє футбольне свято у Варшаві мало й політичний аспект. Глава нашої держави Петро Порошенко скасував візит до Польщі, під час якого планував провести зустріч із Броніславом Коморовським, а водночас подивитися матч фіналу Ліги Європи за участю українського клубу «Дніпро» та іспанської «Севільї». Про це УНІАН повідомила прес-секретар польського президента Іоанна Тшаска-Вечорек.
Нагадаємо: раніше ЗМІ з посиланням на свої джерела повідомляли, що Порошенко в день вирішального матчу Ліги Європи у Варшаві проведе також зустріч із новообраним главою Польщі Анджеєм Дудою.
Натомість Анджей Дуда, всупереч попереднім повідомленням, не знайшов для Петра Порошенка часу в своєму щільному графіку. В оточенні А. Дуди повідомили, що таке рішення було прийняте «з огляду на численні обов’язки новообраного президента та «у зв’язку з ймовірною необхідністю його поїздки до Брюсселя». Цю версію, озвучену агентством РАР, кореспондентові «Голосу України» практично дослівно підтвердили офіційні особи, які займалися організацією цієї зустрічі. Нагадаємо, А. Дуда є діючим депутатом Європарламенту та, у зв’язку з обранням на посаду глави держави, повинен, як підкреслила керівник його виборчого штабу Беата Шидло, вирішити формальності, пов’язані із завершенням свого депутатства.
Спекуляції навколо ймовірної зміни політики адміністрації новообраного президента стосовно України в ексклюзивному інтерв’ю «Голосу України» прокоментував директор Фонду польсько-української співпраці, визнаний у Євросоюзі експерт з проблематики польсько-українських відносин Ян ПЄкло.
— Я б не очікував якихось принципових змін у ставленні новообраного президента до України та позиції Польщі щодо російської агресії проти України, — запевнив експерт.
— Думаю, що в цих питаннях є консенсус між двома головними політичними таборами Польщі — між «Правом і справедливістю» та Громадянською платформою, що Україна є нашим найважливішим союзником та що її слід підтримувати на шляху європейської інтеграції. Найімовірніше, президент Дуда, як обіцяв у ході передвиборної кампанії, піде шляхом свого попередника на цій посаді у 2005—2010 рр. Леха Качинського, в адміністрації якого працював в ранзі міністра, й старатиметься збудувати регіональну коаліцію країн, стосовно яких існує безпосередня загроза російської агресії, російської пропаганди — це Прибалтійські держави, Польща, Румунія, можливо теж, Скандинавські країни, плюс, мабуть, Великобританія, а можливо, що й Туреччина і Грузія. Це може бути коаліція, яка щось вирішуватиме в Брюсселі, чинитиме певний вплив, в тому числі й в українському питанні. Цим пояснюються голоси німецьких аналітиків стосовно необхідності діалогу Берліна з новою президентською адміністрацією у Варшаві, бо вони, мабуть, дійшли висновку, що Польща значно твердіше дбатиме про свою безпеку і робитиме це результативніше, ніж донині.
— Проте одним із перших зарубіжних лідерів, котрі надіслали А. Дуді привітання з перемогою, був Володимир Путін. Чи це не є ще якась гра Кремля?
— Симптоматичним було те, що Путін привітав А. Дуду ще до формального оголошення результатів виборів Державною виборчою комісією, що для дипломатії є досить дивним явищем. Це свідчить про певний розпач: найімовірніше, в цей момент Москва хоче показати себе за будь-яку ціну відкритою і миролюбною країною, бо в червні відбуватиметься голосування стосовно продовження санкцій ЄС щодо Росії, а Кремль дуже хотів би цього уникнути. Звідси такі жести примирення у напрямку Варшави і очікування на відповідь новообраного президента. Тільки так це можна пояснити. Хоча це могло бути зроблено також і для того, щоб спровокувати внутрішню дестабілізацію польської політичної сцени, показуючи А. Дуду всередині Польщі політиком, який може бути більш охочим до співпраці з Росією та Кремлем.
— Такі думки можуть зародитися не лише всередині Польщі, якщо взяти до уваги відмову А. Дуди зустрітися з Петром Порошенком в ході його візиту до Варшави 27 травня.
— Мені здається, що А. Дуда, який в даний момент має статус новообраного й, можливо, не готовий до зустрічі з діючим президентом України. Не виключено, що насправді є певні справи, які А. Дуда має вирішити у Європейському парламенті, а він, здається, є дуже сумлінним, зокрема, коли йдеться про формальні справи, які він там мусить завершити. Я б не спекулював, що причиною відмови стало якесь упередження. Не вірю в це, бо і в ході кампанії, і раніше А. Дуда неодноразово декларував підтримку України, її інтеграції з ЄС, а тому не думаю, що він змінив думку з цього питання, бо це було б відходом від спадщини його взірця на президентському посту — Леха Качинського.
— Однак багато аналітиків звернули увагу на факт, яким стала обіцянка А. Дуди зайняти «рішучу позицію» у відносинах з офіційним Києвом стосовно «неприпустимості прославляння УПА», «якщо Україна прагнутиме мати з нами добрі відносини».
— Я б дивився на це радше з точки зору потреб виборчої кампанії. Найімовірніше, йшлося про те, щоб переконати на свою користь крайньо правий націоналістичний електорат. Натомість новообраний президент не є людиною, яка б дивилася на питання зовнішньої політики виключно з історичної точки зору. Натомість справа подій 1943 року на Волині напевно залишатиметься питанням, яке весь час розігруватимуть певні кола тут у Польщі. Та не думаю, що це питання якимось принциповим чином впливатиме на закордонну політику Польщі та на співпрацю між нашими країнами.
Варшава.
