Ця табличка (на знімку) — наслідок першої хвилі перейменування рівненських вулиць. На ній старанно замалювали попередню назву — Лізи Чайкіної і вивели нову — Соломії Крушельницької. У підсумку з часом вийшла ось така абракадабра. Адреса цього артефакту — будинок №52-а на вулиці Соломії Крушельницької в Рівному. Колишні добротні радянські таблички, вкриті керамічною емаллю, до якої не прилипає пил і бруд та які не бере корозія, переписати практично неможливо. Щоб виготовити одну таку тепер, кажуть фахівці, потрібно понад півтисячі гривень.

Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки» (експерти стверджують, що топонімічна революція коштуватиме країні чималеньку суму) створив у суспільстві до всіх наших проблем ще один нездоровий ажіотаж. Оскільки закон поставив поза законом прапори, символи, зображення та іншу атрибутику, де відтворюється поєднання серпа і молота, а також п’ятикутної зірки; символіку комуністичної партії або її елементи; зображення, пам’ятники, пам’ятні знаки, написи, присвячені особам, які обіймали керівні посади в комуністичній партії починаючи з посад секретаря районного комітету і вище, то старше покоління кинулось ревізувати свій спадок, що підпадає під ці визначення. Вдівці, вдови та їхні нащадки розпереживалися про долю дорогих їм могил і обелісків, на яких вони колись викарбували п’ятикутні зірки. А рівняни, не впевнені в патріотичності назв своїх вулиць, занепокоїлися, що їм доведеться змінювати адреси.

За п’ять років — 130 перейменувань

Таке в нашій історії вже було. Наприкінці вісімдесятих — на початку дев’яностих років минулого століття в Рівному перейменували 62 вулиці і трохи більше інших об’єктів — провулків, майданів, скверів тощо. У 1989-му комісія з питань найменування міських об’єктів склала анотовані списки кандидатів на присвоєння вулицям міста нових імен. За її поданням загалом перейменували 130 об’єктів Рівного.
Так, міська рада у 1989 році тричі (в лютому, травні та серпні) приймала рішення про найменування та перейменування загалом дванадцяти міських об’єктів, у 1991-му — вісімнадцяти, у 1992-му — сорока шести, у 1993-му — п’ятдесяти восьми. Саме тоді центральна вулиця Рівного з Ленінської стала Соборною, а площу Леніна почали називати майданом Незалежності. Замість вулиці Правди на карті міста з’явилась вулиця Сагайдачного, Радянська стала називатися Полуботка, Революційна — А. Олеся, Свердлова — Хвильового, Щорса — Стуса, Червоноармійська — Симона Петлюри, Московська — Степана Бандери, Чкалова — Клима Савура, Якіра — Мельника, Красовського — Романа Шухевича, Юр’єва — Коновальця, 17 Вересня — Тополевою (щоправда, і з цим іменем вулиця прожила недовго, тепер вона носить ім’я Чорновола).

Рівняни цікавляться долею назв своїх вулиць

Що ж, виходить, ми в Рівному цей закон виконали наперед і достроково перейменували все, що треба було перейменувати? Чи, можливо, залишилось щось недоперейменоване? Рівняни цікавляться долею назв вулиць Дундича, Пушкіна, Гагаріна, Макарова, Корольова, Лермонтова, Толстого, Черняка. Тож ми вирішили розпитати про перейменування і про все, що пов’язано з ним, компетентних людей.
Андрій ГРЕЩУК, секретар Рівнеради, голова комісії з питань найменування міських об’єктів:
— Ідеться про символи тоталітарного режиму.  У нас діє спеціальна комісія з питань найменування і перейменування міських об’єктів. Доручимо вивчити питання управлінню архітектури, залучимо краєзнавців, можливо, істориків, громадських активістів, щоб вони з’ясували, наскільки ті люди, чиїми іменами названо рівненські вулиці, причетні до символіки тоталітаризму. Коли ж людина просто жила в той час і залишила по собі позитивний слід в історії, то жодним чином таку людину не можна вбачати символом тоталітаризму. Я не думаю, що хтось захоче застосовувати огульний підхід. Наша позиція: вивчити це питання, винести на суд громадськості, а тоді приймати рішення.
Людмила ВОРОНЮК, начальник відділу державної реєстрації Рівненського міськвиконкому:
— Під час перейменування вулиці потрібно обов’язково вносити зміни до установчих документів усіх юридичних осіб, які зареєстровані на вулиці, назва якої змінюється. Це не тільки суб’єкти господарювання, а й громадські організації, органи державної влади та місцевого самоврядування, які мають статус юридичної особи. Звичайно, вносячи зміни до статуту, необхідно платити, до того ж двічі: 60 гривень 90 копійок сьогодні коштує реєстрація змін до установчих документів і стільки ж необхідно заплатити за оприлюднення інформації (публікацію оголошення) про те, що змінюється адреса.
Що стосується фізичних осіб-підприємців, то за внесення змін, пов’язаних із перейменуванням вулиці, на якій вони зареєстровані, доведеться заплатити 20 гривень 43 копійки.
Крім внесення змін до установчих документів, юридичним особам слід виготовити нові печатки та штампи. Як повідомили у ТзОВ «Автобан-поліграф», виготовлення звичайної печатки-автомата коштує 355 гривень і стільки само — новий штамп.
Людмила ПЕТНЯК, начальник сектору у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Рівненського МВ УМВС:
— Перейменування вулиць не позначиться фінансово на пересічних мешканцях цих вулиць. Громадянам доведеться лише, взявши паспорт і свідоцтва про народження дітей, прийти у «паспортний стіл», де наші працівники одразу в присутності відвідувача поставлять штампи і зроблять відповідні записи. При цьому не треба нічого платити. Як показує практика перейменування, наприклад, вулиць Тополевої на Чорновола чи Кіквідзе на Героїв Небесної Сотні, ні авралу, ні якихось проблем ця процедура не спричинює.
Сергій СЕМЕНЕЦЬ, головний архітектор міста Рівного:
— Для того щоб якусь із вулиць міста перейменувати, потрібне рішення міської ради. Щоб умотивувати необхідність зміни назви, є профільна комісія. Вона повинна залучити до обговорення кожної із пропозицій громадськість, істориків, фахівців музеїв, авторитетних діячів культури. Якщо ж якусь із вулиць перейменували, то управління архітектури вносить зміни до містобудівного кадастру. Йде, власне кажучи, звичайна щоденна робота з наповнення й уточнення міської бази. Великих додаткових витрат управління або місто не несе. А таблички на будинках повинні поміняти власники або організації, котрі утримують будинки на своєму балансі: наприклад ЖКП чи ОСББ.
Микола ТАРАСЮК, начальник ЖКП «Західне»:
— Ми — виконавці. Коли ухвалять депутати рішення змінити назву вулиці, виконаємо. Водночас ЖКП зазнає певних витрат. Колишні емальовані таблички, на яких окремо писали назву вулиці й окремо — номери будинків, відійшли в минуле: тепер вони були б надто дорогі. Найбільш бюджетний спосіб — нанести назву й номер спільним трафаретом. Він донедавна коштував у межах 15 гривень. Але на цілу вулицю їх може знадобитися десяток, а може, й більше. Мешканці деяких будинків уже звикли до табличок з пластмаси чи металу. Вони дорожчі, але й вигляд мають кращий. Ще жеківцям потрібно буде поміняти назви вулиць у технічних паспортах.

Рівне.

Фото Сергія СНІСАРЕНКА.