Військові конфлікти служать поштовхом до зростання работоргівлі. Це показує світовий досвід і, на жаль, така тенденція отримує свій розвиток на Донбасі, здебільшого на його окупованих територіях. Певна частина мешканців регіону, залишившись без даху й засобів до існування через воєнні дії, може стати легкою здобиччю для будь-яких шахраїв і пройдисвітів, що створюють свій бізнес на крові й горі слабких людей. Під приводом «порятунку від війни» їх просто перетворюють на рабів, змушуючи працювати в нелегальних секторах економіки, нещадно експлуатуючи й принижуючи. На жаль, достовірної інформації про кількість громадян України, що потрапили в рабство, з урахуванням ситуації на Донбасі, сьогодні немає. Але вже можна казати, що за час проведення АТО багато хто з біженців, наприклад, котрі виїхали до Росії, змушені стати нелегальною власністю різних «підприємців». Рабство однозначно можна кваліфікувати як кримінальний спосіб одержання наддоходів. Що робити, як допомогти, роз’яснити людям їхні права, дії в ситуації, що створилася?

З ініціативи Координатора проектів ОБСЄ в Україні та Міністерства соціальної політики за фінансової підтримки уряду Канади з 1 грудня 2014 року в Луганській області реалізується проект «Поширення національного механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, в Україні». Мета цієї ініціативи одна — посилити можливості органів державної влади в сфері протидії торгівлі людьми. Проект впроваджується регіональним правозахисним соціолого-освітнім центром «Жінки Донбасу» в партнерстві з держструктурами Луганської області. В Україні видано цілу низку документів, якими встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, прописано порядок надання й нарахування допомоги потерпілим. Фахівці кажуть, що проблеми переважно виникають через непоінформованість людей, які стали жертвами торгівлі людьми, й особливо це стосується жителів сільських регіонів. Крім того, правозахисники стверджують, що сьогодні є ризик збільшення кількості випадків торгівлі людьми у зв’язку із ситуацією на сході України.
Проблеми з отриманням статусу потерпілого від торгівлі людьми були й до військового конфлікту на Донбасі. У 2013 році цей статус у Луганській області отримали лише п’ятеро осіб, хоча людей, що під нього підпадають, було набагато більше. Правозахисники, котрі працювали з такими людьми, зазначають, що колишні невільники бояться мати статус потерпілого, незважаючи на окремі переваги, які одержують. Скажімо, відновлення втрачених документів, медичне обслуговування, сприяння у працевлаштуванні тощо. Зупиняє людей передусім страх. Страх перед помстою колишнього хазяїна, перед судом, на якому потрібно давати свідчення, страх перед суспільством, яке може не прийняти людину з такою соціальною плямою. З колишніми невільниками доводиться багато працювати, змінювати їхню психологію, вселяти в них упевненість у власних силах. Переконувати, що «не тільки ловить вовк, але й вовка ловлять». Ця робота, звісно, дає свої результати. Торік луганська громадська організація, яка займається захистом прав колишніх невільників, підготувала двадцять заявок на отримання статусу потерпілого від торгівлі людьми. Їх повинні були розглянути на спеціальній комісії, але не встигли. Владу в Луганську захопили бойовики «ЛНР», доля документів, а головне людей поки що не відома.

Луганська область.

На замітку

Для встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, людина повинна звернутися до місцевої державної адміністрації із заявою про встановлення цього статусу, заповнити анкету й пройти співбесіду.
Щоб отримати матеріальну допомогу, необхідний мінімальний пакет документів: заява, копія довідки про встановлення статусу потерпілого від торгівлі людьми, копія документа, що посвідчує особу, копія документа, що підтверджує непрацездатність людини, якщо буде потреба.
У разі, якщо людина зіштовхнулася із проблемою торгівлі людьми, слід звернутися до міліції за місцем проживання (за бажанням), а також у будь-яку відповідальну установу в місті — управління соціального захисту населення, центри соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді.