Чи зможуть отримати її учасники АТО?
Перша інформація про те, що учасники антитерористичної операції на місцях отримують земельні ділянки, була сприйнята просто на ура. Але з часом з’ясувалося, що пільговиків стає дедалі більше. Тепер їхня кількість вимірюється тисячами, і це далеко не кінець. А землі, особливо в містах, не додається. До того ж претендентів на неї завжди вистачало. Як її поділити?
У Хмельницькому це питання постало настільки гостро, що в квітні завершилося скандалом. Громадські активісти разом із учасниками антитерористичної операції та їхні родичі прийшли у міськраду під час сесії, щоби попередити: вони не дозволять роздавати ділянки тим, хто їх не заслужив, оминаючи згадану категорію пільговиків. Бо саме на цій сесії мало розглядатися питання про виділення землі під будівництво кільком співробітникам управління МНС, включно з його керівником. Водночас про наділи для учасників бойових дій ніхто не згадав.
А розпочиналося усе так. Торік у серпні до міського голови звернувся депутат міськради Леонід Шацило, член комісії з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, з проханням допомогти вирішити питання про виділення земельних ділянок дев’ятьом працівникам обласного управління МНС. Серед інших у цьому списку були начальник управління та його перший заступник. Однак отримати землю з першого разу їм не вдалось. Тому наприкінці березня комісія знову повернулась до цього питання.
Із витягу з протоколу засідання комісії
Леонід Шацило: «На одній із попередніх комісій ми розглядали проект рішення «Про надання громадянам дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок». Згідно з ним пропонувалось восьми громадянам, а саме працівникам МНС, надати позачергово земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд. Але дане питання було відхилено. Є пропозиція повторно внести на розгляд позачергової сесії дане питання».
У результаті сім присутніх членів комісії проголосували за те, щоб винести на чергову сесію відповідний проект рішення.
Рішення і справді було підготовлено. Однак до сесійної зали не дійшло. Бо за кілька днів до того активісти оприлюднили ці факти, розгорівся скандал. І вже під час сесії більшість депутатів почала відхрещуватися від нього. Мовляв, жодна інша комісія не підтримала таку пропозицію. Однак дехто з народних обранців зауважив: хто знає, як би проголосували депутати, коли б цього оприлюднення не сталося. Тим більше, що земельна проблема вкрай загострена. А подібна практика виділення землі окремим громадянам поза чергою існувала й раніше. Як правило, це стосувалося представників силових та правоохоронних структур. Водночас депутати посилались на те, що так намагалися вирішувати їхні житлові проблеми. Адже низка законів передбачає першочергове забезпечення житлом саме цієї категорії працівників. А оскільки вільних квартир у розпорядженні міської влади немає, то й придумали компенсувати їх наділами під будівництво. Щоправда, із застереженням: за один раз відомство не могло отримати більше десяти ділянок.
Тож і представники управління МНС не були першопрохідцями, коли подали свої заяви на позачергове виділення землі. Незважаючи навіть на те, що в загальному списку черговості майже всі вони стояли під порядковими номерами, що перевищили 11 тисяч.
На тисячі черговиків — кілька сотень ділянок
Хоча в сесійній залі депутати намагалися не акцентувати увагу на цьому питанні, однак з уст в. о. міського голови Костянтина Чернилевського прозвучала тривожна інформація. Уже тепер у міській черзі на отримання земельних ділянок стоїть майже 1300 учасників АТО. Крім того, є ще й інша черга, в якій майже стільки ж колишніх учасників бойових дій, зокрема ветеранів Афганістану, котрі чекають не один рік. Що казати, в довжелезному списку можна навіть знайти прізвища ветеранів Великої Вітчизняної! А є ще й звичайна черга хмельничан, котрі також хотіли б звести свої будинки. Вона наблизилася до дванадцяти тисяч чоловік. Тим часом в обласному центрі в даний момент визначено лише два масиви, де в найближчій перспективі роздаватимуть землю. Один — на 110 ділянок, інший — на 280. Де знайти сотні гектарів для всіх, включаючи й пільговиків, котрим держава пообіцяла землю, не знає ніхто.
Володимир Гончарук, депутат міськради, котрий порушив це питання, твердо переконаний:
— Це справжній цинізм — роздавати землю посадовцям тоді, коли люди гинуть у боях за Україну. Але сім із дев’яти членів земельної комісії проголосували саме за таке рішення. Вважаю, було б справедливо ці конкретні ділянки передати учасникам АТО, які отримали тяжкі поранення.
У даній ситуацій, очевидно, це було б правильне рішення. Однак такий крок не вирішує проблему в цілому. Навпаки, надалі вона ще більше загострюватиметься. Бо, як зазначив Костянтин Чернилевський, кількість пільговиків, що прибуватиме із зони АТО, з часом тільки зростатиме:
— А ще ж ніхто не порахував тих, хто нині знаходиться на сході країни. Деякі бійці перебувають там вже майже рік, і вони просто не мали змоги подати документи на виділення ділянок. Прийде час, вони повернуться. Як бути тоді? Крім того, існують і просто формальні проблеми, наприклад, пільговики мали би отримувати землю не за довідками, а по посвідченнях, котрі й досі є не в усіх. Та й, вірогідніше за все, ті, хто прибуватиме зі сходу, будуть розділені на учасників бойових дій і учасників АТО. Тож чи ставити всіх в одну чергу, чи знову розділяти?
Як задовольнити всіх пільговиків?
Але всі ці паперово-довідкові перепони здолати простіше, ніж знайти землю. Якщо кожному черговику дати оті заповітні шість соток, то вже потрібно близько тисячі гектарів лише для мешканців обласного центру. Чи знайдуться такі вільні площі? Навряд чи.
Уже тепер можна впевнено сказати: виділити сотні гектарів під індивідуальне будівництво в межах міста буде просто неможливо. Та й чи доцільно? Місто не може дозволити собі рости вшир, тому вже давно варто подбати про те, щоб воно піднімалось вгору, раціонально використовуючи свої площі. Однак, це тема окремої розмови.
А наразі для місцевих чиновники і депутатів дедалі очевидніше: обіцянки держави дати землю всім, хто нині задіяний у воєнних операціях, видаються таким само популізмом, як і ті, що наділяли подібними пільгами афганців, чорнобильців...
Уже тепер дехто пропонує: треба залучити до розв’язання проблеми як обласну владу, так і місцеві ради, включаючи й сільські, бо там легше знайти вільні площі. Але чи насправді це так?
Приміром, дотепер навіть в обласному центрі, котрий має найбільший бюджет із всіх населених пунктів області, не знайшлося коштів (а, може, бажання), щоб провести інвентаризацію землі. То що говорити про інші містечка і села?
До того ж хто погодиться проміняти кілька соток у місті навіть на гектар десь у глухому закутку області? Але все це лише гіпотетичні розмірковування. Бо насправді ні в центрі, ні на окраїнах регіону вільні ділянки не чекають на нових власників. Тим більше, коли йдеться про тисячі черговиків і пільговиків.
Тож не виключено, що нові земельні скандали ще попереду. То чи варто їх провокувати щедрими обіцянками, котрі не підтверджені реальними сотками?
Хмельницький.
Окрема думка
Андрій Дрозда, учасник АТО:
— До тих, хто сьогодні при владі, в мене одне прохання — не забувати про героїв, котрі ціною життя боронили і боронять нашу країну. Пам’ятати про них тепер, і тим більше — коли війна закінчиться. Із проханням донести цю думку до депутатів до мене звернулося багато хлопців, котрі причетні до визвольної боротьби.
Знаю, що родинам 12 загиблих хмельничан уже виділили землю, і вона перебуває у різних стадіях оформлення. Але вже нині дехто зіткнувся з випадками, коли ділянку виділили просто на болоті, в таких хащах, куди ні дійти, ні доїхати неможливо. Тим більше не можна вести мову про будівництво. Тож від імені загиблих, поранених і моїх побратимів-добровольців хочу попросити одне: поставитися до їхніх проблем не просто з розумінням і по совісті, а й з усією державною відповідальністю. Бо вони саме так ставляться до теперішніх проблем держави.
Андрій Дрозда виступає перед депутатами Хмельницької міської ради.
Фото автора.
