До Маріуполя знову пішли потяги — вперше за останні чотири місяці. Тепер від приморського міста можна без пересадок дістатися до Києва, а незабаром поїзди ходитимуть і до Львова. Перший рейс зі столиці на вокзалі зустрічали з оркестром і національною символікою. Стан вагонів і швидкість залишають бажати кращого (до Києва — понад 20 годин), та мешканці активно купують квитки в обидва напрямки. Біля кас — черги.
Сполучення свого часу припинили через загострення ситуації на сході. Таке рішення Укрзалізниці городяни сприйняли дуже болісно. Тепер вокзал ожив, хоча правоохоронці і вдаються до посилених заходів безпеки.
«Для охорони громадського порядку залізничного вокзалу станції «Маріуполь» і прилеглої території задіяні кілька піших та автопатрулів. До складу нарядів входять місцеві міліціонери, прикордонники, співробітники Державтоінспекції. Робиться все, щоб виключити можливість провезення вибухових речовин чи заборонених предметів та гарантувати безпеку», — зазначив начальник міліції громадської безпеки міського управління міліції Володимир Кондратенко.
Місту, яке протягом року отримало репутацію бійця і патріота, украй необхідні знаки уваги з боку решти України. Потяг на «велику землю» — один із таких знаків. Це прикмета мирного життя: Маріуполь не здадуть.
«Тепер Україну цінуєш більше»
На вулицях можна помітити чимало синьо-жовтих прапорів та плакати із роз’ясненнями, що являє собою «побутовий сепаратист». У місті багато військових, а в будинках підготовлені ще з минулого літа підвали-сховища. І поруч — атрибути абсолютно спокійного, тихого міста: фонтан у парку, любителі шахів за столиками, пенсіонер-баяніст на лавочці, діти на майданчику... У розмові з кореспондентом мешканці скаржаться на неувагу до прифронтового регіону: багато хто — від артистів до міністрів — побоюється приїздити. «Але ж Широкине від нас за 20 кілометрів», — каже молода мама з коляскою в парку біля драмтеатру.
Війна змінила і долі людей. У цьому переконуєшся, коли знайомишся із місцевими активістами — учасниками патріотичних акцій на підтримку військових і мирних мешканців Маріуполя. П’ятирічна Аліна Тимченко стала знаменитою після «Дня вишиванки» у травні цього року. Усіх присутніх уразила дівчинка, яка підспівувала Гімн України, прикладаючи до серця руку.
«Вишиванку привіз Аліні тато, купив, коли їздив лікуватися у Хмільнику. Дитині сподобалося вдягати сорочку на свята до дитсадочка, але на масовий захід узяли доньку вперше. А нещодавно ідемо вулицею, побачили військових. Аліна їм кричить: «Слава Україні!» Бійці посміхнулися: «Героям слава!» Питаю доньку, чи не злякалася вона військових — хлопці були брудні, неголені, видно, щойно з передової. «Ні, я їм довіряю», — каже дитина», — розповіла мама дівчинки Ірина Тимченко.
Співрозмовниця зізнається: відчуття патріотизму прийшло відносно недавно. Тепер родина возить на блокпости їжу і воду та виходить на патріотичні акції. «Рік тому сталася глобальна переоцінка всього. Тепер Україну, її прапор, герб цінуєш набагато більше. Матір, як і рідну країну, не обирають. Коли місто захопила «ДНР», ми з сім’єю виїхали. Але не витримали і вже за тиждень повернулися. Не хочеться тікати з рідного міста. Хочеться, аби швидше все налагодилося і був мир у нас», — додає жінка.
Маріуполь
Донецької області.
Потяг із Маріуполя до Києва їде понад 20 годин.
На знімку: cеред пасажирів — військові, які беруть участь в АТО.
Фото Євгена СОСНОВСЬКОГО.
