Сьогодні — День журналіста
Ах, як легко і гордо ще недавно звучали деякі журналістські метафори, як-от «Прирівняти перо до багнета!» або «Слово — зброя!». Тепер, коли багнет і перо, зброя і слово опинилися небезпечно близько одне від одного, ці метафори вже не здаються нам такими правильними.
Намагаємося обходити їх, бо вага і відповідальність сказаного і написаного ніби заново відкрилися нам. Ні, слово і зброя — не одне й те саме. Серед журналістів «Голосу України» є ті, хто добре це знає. Приміром, Сашко Клименко і Люда Коханець. Це місце на газетній шпальті ми хотіли віддати саме їм. Але їх не виявилося поруч — вони взагалі від початку війни рідко з’являлись у редакції. Сашко навіть Новий рік і свій день народження зустрів на фронті. Зробив сотні знімків, написав до них багато текстів — і при тім не зняв жодного автопортрета «звідти». Зате знімав інших, у тім числі й Люду Коханець, з якою разом їздив на Донбас. До речі, Люда свого часу, коли наша професія стала небезпечною, отримала від міліції дозвіл носити пістолет. Він і досі, мабуть, лежить у неї в сейфі, загорнутий у поліетиленовий пакет з-під цукерок. Бо слово — таки не зброя. Це щось зовсім інше, дуже важливе, а головне — призначене для живих.
На знімку: наш кореспондент Людмила Коханець. Донбас, Піски, 18 жовтня 2014 року.
Фото Олександра КЛИМЕНКА.
