Початок цій історії поклав новий Податковий кодекс, прийнятий наприкінці 2010 року. Для десятків тисяч представників малого і середнього бізнесу справжнім зашморгом на шиї стало внесення змін щодо підвищення орендної плати за землю. Розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути менш як три відсотки нормативної грошової оцінки землі та перевищувати 12 відсотків. Податківці почали застосовувати нову норму навіть до договорів, укладених раніше, ніж було ухвалено закон. У публікації «Почуйте нас. Малий і середній бізнес вже за межею виживання», що вийшла на сторінках нашої газети 12.05.12 року, розповідалося про сім кіл судового пекла, які довелося пройти сумським підприємцям, відстоюючи свої права. Минуло три роки, але кінця-краю судовій тяганині немає.
— Податківці одним нараховували грошові зобов’язання за платежами та орендну плату за ставкою 3 відсотки нормативної грошової оцінки, іншим — по 12 відсотків. І це враховуючи те, що жодних змін до договорів оренди земельної ділянки внесено не було, — обурюється голова наглядової ради ТОВ «Сумська фірма «Усе для дому» Микола Крамар.
Негативні наслідки «канікул»
— Після збільшення орендної плати у фірми «Усе для дому» почалися нелегкі часи. Проте підприємство не здавалося, розпочався період судових тяганин із податківцями, — зітхає голова наглядової ради. — Якщо спочатку була хоча б видимість неупередженості, то за рік суди, наче зомбовані нечистою силою, по-стахановськи почали штампувати ухвали переважно на користь фіскальної служби.
Судова карусель не на користь підприємця
За три роки у цій справі відбулося загалом 35 судів, із них у 18 рішення прийнято на користь підприємця, 17 — податкової.
Документ
Переді мною для порівняння — постанова та ухвала колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду, винесені за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Су-ми. Ухвала — у справі за позовом ТОВ «Сумська фірма «Усе для дому» про оскарження повідомлення-рішення податківців за один період оренди, датована 16 червня 2014 року. У ній колегія постановляє: «Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення, Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 р. залишити без змін...». Суд дійшов висновку, що за-кріплення в Податковому кодексі розмірів орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності не тягне автоматичного підвищення розміру орендної плати, встановленої договором. Суд зазначив, що ні Податковий кодекс, ні інші нормативні акти не закріплюють обов’язку орендаря автоматично перераховувати орендну плату.
А ось постанова від 20.01.2015 року: той самий суд практично у тому самому складі за участю тих самих фігурантів у справі ставить усе з ніг на голову, тобто задовольняє апеляційну скаргу сумських податківців, в якій вони вже оскаржують постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.11.2014 року.
Ось такі «циркові колінця».
У колективу ТОВ «Сумська фірма «Усе для дому» одна надія — на Європейський суд з прав людини, куди підприємство нещодавно звернулося з позовом.
— Хотілося б, щоб не тільки «Голос України» переймався загальнодержавною проблемою, висвітленою у цьому критичному матеріалі, — проблемою виживання мільйонів представників українського малого і середнього бізнесу, — звертається від імені всіх сумських підприємців Микола Крамар.
Сумська область.
МОВОЮ ЗАКОНУ
Пункт перший статті 288 Податкового кодексу України передбачає: підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої ділянки. Тобто єдиною правовою підставою для нарахування плати за користування земельною ділянкою є договір оренди, укладений у встановленому законом порядку та відповідній формі. А згідно зі статтею 1 Закону України «Про оренду землі», датованого 06.10.1998 року, оренда землі — це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
