На крайній точці перед Донецьком на шахті Бутовка тримає рубіж Добровольчий український корпус. Це на околицях аеропорту. Їх постійно обстрілюють, але хлопці не здаються. Ніби тихо і спокійно, і раптом тишу розривають кулеметні черги, потім починає бити артилерія і міномети. Довелося стати свідком двох боїв за півдоби. Спочатку близько восьмої вечора ні з того ні з сього розпочався обстріл ворожої артилерії. Наші бійці розповідають, що бойовикам платять гроші тільки тоді, коли вони воюють. Наші відповідають тільки легким озброєнням, максимум АГС. Бій тривав близько півтори години. А пізніше чотири солдати полізли повісити український прапор на копрі шахти. Їх побачили сепари. Прапор повісили, але почався страшний і напружений бій. Хлопці тільки встигали заряджати кулеметні стрічки.
Так звучить симфонія бою — кулеметна черга, постріли снайперів, бахкання автоматичного гранатомета, і як барабанний дріб — артилерія. Бій тривав понад дві години. Двоє з тих, хто вішав прапор, — легко поранені. Але живі, і це — найголовніше. Отже, бої тривають, і кінця війні не видно.
Фото Олександра Клименка.
