Навряд чи хтось заперечуватиме той факт, що воєнні події на Донбасі завдали великого удару по психологічному здоров’ю населення регіону й особливо його дітей. Причому йдеться не тільки про дітлахів, які змушені залишатися в зоні бойових дій, а й про тих, кого вивезли з територій проведення АТО до безпечного місця. У цих юних переселенців інша біда. Як з’ясувалося, шкільні психологи не готові з ними працювати, бо, на жаль, не мають навчальних програм для умов посттравматичних ситуацій. Особливо це стосується дітей з обмеженими фізичними можливостями. Як стверджує директор Луганського обласного центру соціокультурної адаптації молоді з обмеженими фізичними можливостями Тетяна Баранцова, у тих школах, де сьогодні тимчасово вчаться переселенці, психологічні проблеми так і не було вирішено. Хоча часу минуло достатньо — цілий рік.
В окупованому Луганську сьогодні залишилося багато дітей і молоді з інвалідністю. Конкретну їх кількість ніхто назвати не може, але відомо, що вони живуть у дуже важких умовах, зазнають проблем з медичним, продуктовим і соціальним забезпеченням. І допомогти їм в умовах окупації важко. У мирний час у Луганській області налічувалося 102 тисячі осіб з інвалідністю, із яких 28 тисяч — це діти. Сьогодні фахівці попереджають, що у зв’язку з воєнними подіями кількість людей з інвалідністю в області може різко збільшиться. Причому запобігти цьому зростанню в умовах бойових дій поки що не є можливим.
Треба зазначити, що до війни на Луганщині було накопичено досвід роботи з дітьми й молоддю, які мають фізичні вади, що заслуговує на увагу. Особливо область була сильна в плані інклюзії, працевлаштування. Наприклад, за один рік роботу змогли одержати 200 інвалідів 1-ї групи. Кажуть, що це дуже хороший показник. «Зараз більшість наших людей залишилися без роботи, живуть на різних територіях по всій країні, працювати важко. Доводиться все починати спочатку», — розповідає Тетяна Баранцова.
На жаль, багато чого з того, що вдалося створити, накопичити, залишилося в окупованому Луганську. Обласний центр соціокультурної адаптації молоді з обмеженими фізичними можливостями тільки в грудні 2014-го зміг переїхати до Сєверодонецька й сьогодні всі свої наробітки починає створювати наново. Рік тому в Луганському університеті ім. Тараса Шевченка навчалося понад 300 студентів з інвалідністю, там також було оформлено й центр їхньої реабілітації. Частина таких студентів залишилася в Луганську й продовжує навчання в окупованому ВНЗ, однак, як стало відомо, центр реабілітації не функціонує. Проректор Луганського національного університету ім. Шевченка (що базується у Старобільську) Олександр Бабічев запевняє: якщо ініціативу підтримають обласна влада й конкретно Геннадій Москаль, університет готовий створити такий центр на території, підконтрольній Україні. Сьогодні ця ініціатива обговорюється.
А от навчально-реабілітаційний табір для дітей-інвалідів з Луганської області працюватиме. Торік через бойові дії його організувати не змогли, тепер можливість з’явилася. За словами Тетяни Баранцової, «понад 60 дітей з батьками займатимуться творчістю, вивчатимуть право, спілкуватимуться, передаватимуть свій досвід». Табір працюватиме під Києвом, а не в Луганську, як планувалося раніше. Місце розташування пояснюється тим, що діти-інваліди з області сьогодні розкидані по всій країні й діставатися на Луганщину їм украй важко. «На жаль, транспортні проблеми для інвалідів-візочників одні з найскладніших. Тому ми вибираємо нейтральну територію, куди легко дістатися», — пояснила Тетяна. Хоча багато хто хотів би приїхати додому...
Луганська область.
Факт
На Луганщині зареєстровано 179 тисяч 540 переселенців, серед них 4 942 інваліди, у тому числі діти-інваліди.
