Бо отримати їх людині із черги важко

Демонстрація того, як буквально у лічені хвилини високі урядовці та столичні журналісти отримують нові біометричні паспорти, підштовхнула багатьох зробити те саме у себе на місцях. А неодноразові обіцянки, що ось-ось українці отримають можливість безвізового виїзду до єврозони, вселили оптимізм і надію навіть у тих, хто досі не перетинав вітчизняного кордону. Тож люди потягнулись до паспортних відділів та візових центрів і... опинились у кількамісячних заторах.

Крок перший: потрапити на прийом

Про те, що відбувалось у перші дні та тижні, коли почали приймати документи для виготовлення нових закордонних паспортів, тепер уже й згадувати не хочеться. Хоча учасники тих подій ще й досі здригаються від думки, як чергу до паспортного відділу Державної міграційної служби займали звечора і проводили під приміщенням усю зимову ніч. Не витримавши такого випробування, чимало хмельничан вирішили навідатись туди за пару місяців, коли ажіотаж мав би стихнути. З ними у черзі мені довелося зіткнутися вже у березні.
Тоді процедура набула «цивілізованого» вигляду. Оскільки працівники відділу так і не змогли організаційно впорядкувати ситуацію, справу під свій контроль взяли активісти із черги, котрі передавали свій пост, а головне — журнал із вписаними прізвищами черговиків із рук в руки. Все мало такий вигляд: у прийомні дні потрібно записатись у саморобний журнал. Потім тричі на тиждень прийти на перекличку: двічі у робочі дні та раз у суботу. Якщо хтось не встиг чи не зміг — його викреслюють. Може загубитись список, написаний не в журналі, а просто на аркуші. Або черговий активіст просто не передасть його своєму наступнику. І тоді так само потрібно починати спочатку. Але якщо все вдасться, то цей етап займе майже два тижні.
Після цього двадцятьом щасливчикам повідомляють, що вони мають прийти з усіма необхідними документам і зайняти живу чергу, щоб нарешті здати документи. Час, проведений у черзі, а це може бути до чотирьох годин, використовувався з користю. Бо саме тут, вже зріднившись, люди починають ділитись відомою інформацією. Так, довелось почути, що один чоловік збирається здати новесенький біометричний паспорт, котрий отримав тиждень тому, для того, щоб... зробити звичайний закордонний. Як пояснив, у біометричному йому просто не ставлять візу, а він змушений терміново виїхати за кордон на роботу.
Багатьох це спантеличило, і люди спробували так само відмовитись від паспорта нового зразка і повернути додаткові кошти, які за це заплатили. Однак почули: від паспорта відмовитись можна, а отримати гроші назад — ні. Відповідь одразу охолодила запал у черзі, і присутні почали втішати один одного, що все це чутки, тимчасові непорозуміння, які вже вдалось владнати у посольствах різних країн. То для чого повертатись до старих паспортів, коли пропонується новий прогресивний зразок?
Утім, зрозуміти, наскільки виправданими були такі побоювання, довелось пізніше, коли власники нових паспортів відправились у візові центри.

Крок другий: одержати документ

Та повернімось до паспортів. На запитання, коли можна їх отримати, доводиться чути фразу: тижнів через чотири-п’ять. Як же тоді бути із рекламою, що все проходить буквально за 15—30 хвилин?
І це справді так. Але треба уточнити: стільки займає процедура здачі документів, зразків відбитків пальців та підпису. А от на сам паспорт треба зачекати.
Скільки? Ну, тут як вгадаєш. Краще додати до названого терміну ще тиждень-півтора. Бо коли у прийомні години знову збирається чимала черга, декому доводиться вистояти її, щоб нарешті почути в кабінеті, що прийшов зарано — паспорт ще не привезли.
Проблем можна уникнути, якщо звернутись у спеціально облаштований відділ, де все робиться без черг і набагато швидше, але... за більші гроші. Все обійдеться майже на тисячу гривень дорожче. Для багатьох це чимала сума — половина місячної зарплати, — тому люди відправляються у загальну чергу.
Рік тому Кабмін затвердив перелік адмінпослуг, які мають надаватися виключно через центри надання адміністративних послуг. Серед них — послуги з оформлення паспорта для виїзду за кордон. Але на початок нинішнього травня 25 із 26 ЦНАПів області оформляли паспортні документи, окрім закордонного, а також проїзного документа дитини. І як було зазначено на колегії ОДА, «з порушенням розпорядження уряду щодо надання цієї послуги працює управління державної міграційної служби у Хмельницькому, яке надає свої послуги поза межами ЦНАПу». Але саме там оформляти документи змушені більше половини замовників.
І справа зовсім не в тім, в якому приміщенні все це робиться, а в тому, наскільки якісно організована робота.
Не можна сказати, що у міграційній службі байдикують. Зважаючи на наплив візитерів, тамтешні працівники працюють у поті чола, що довелось побачити на власні очі. Але це жодним чином не полегшує ситуацію для відвідувача. Йому доводиться проходити через довгі черги, марно витрачений час. Але навіть після того, як паспорт видали, все ще тільки починається.

Крок третій: поставити візу

Це, здавалося б, вже зовсім інша історія. Але виявляється, вона дуже тісно пов’язана із попередньою. І ось чому.
Приміром, ви задумали відкрити довготермінову шенгенську візу до Угорщини. Можна йти прямим шляхом і подати документи до посольства. Однак наприкінці травня он-лайн запис на прийом ішов уже на серпень. Тож сподіватись на заповітний штамп можна хіба що у вересні.
Численні приватні фірми пропонують оперативніше вирішити проблему. Наприклад, купити туристичну путівку на три — п’ять днів. Але вас знайомі запрошують у гості на тиждень, надаючи житло і харчування, то для чого віддавати 150 — 200 євро за послуги, котрі вам просто не потрібні та ще й обмежують у часі?
Є інший варіант: заплатити посередникам майже триста євро за одноразову бізнес-візу. Всі клопоти по її оформленню посередник бере на себе. Але для родини викласти майже тисячу євро лише за візу, котра дає право перебування за кордоном не більше двох тижнів, — то вже занадто.
Не підходить це, тоді свій варіант пропонують столичні фірми, котрі спеціалізуються саме на відкритті шенген-віз. Там за 400 євро готові відкрити піврічну і за 600 — річну. Але якщо мова йде про чистий паспорт, який ви щойно отримали, то віза відкривається тільки через дуже обмежену кількість країн — одну-дві. Та й це ще не все. Якщо ви навіть погодитеся заплатити згадану суму і наважитесь відправитись на південь об’єднаної Європи через Прибалтику, у вас обов’язково запитають: «А який у вас паспорт: «простий» чи біометричний?» І ось тут ви пригадаєте чоловіка із черги, котрий терміново міняв новий на старий. Бо якщо маєте паспорт нового зразка, ви почуєте: «З такими ми не працюємо».
Але не здавайтесь. Можна спробувати відкрити візу до Польщі, хоча вам зовсім туди і не потрібно. Уся процедура обійдеться приблизно у сто євро. Доведеться зібрати різні довідки, а головне — записатись у чергу. Коли прийде ваш час, повідомлять, однак одразу попереджають, що це станеться не раніше серпня. Так що поспішати із довідками не потрібно, бо термін їх дії — не більше місяця. А головне — після всіх цих етапів ніхто ніяких гарантій, що віза буде відкрита, не дає. Правда, і відмовляють небагатьом. Але як знати, що не ви станете «щасливчиком»?
Ті, хто має багатий досвід закордонних поїздок, так чи інакше навчились розв’язувати такі проблеми. Але уявіть собі людину із черги із маленького містечка чи села, котра робить це вперше. Не кожна здолає «відкритий» шлях до Європи всього у три згадані кроки. Навіть тоді, коли мова не йде про розважальні поїздки, а про життєво важливі ситуації. У переважній більшості наші співвітчизники вже нині вільні від закордонних віз і паспортів, бо не мають ані фізичної, ані матеріальної можливості їх отримати.

Хмельницька область.

ДОВІДКОВО

Загалом Хмельниччина прозвітувала, що через місцеві ЦНАПи з початку року видано майже 80 тисяч результатів адміністративних послуг. За цим показником область посідає перше місце в країні.