Процес адміністративно-територіальної реформи стартував, і вже є перші результати. Про це наш кореспондент поговорив з експертом Офісу реформ у Луганській області Ігорем АГІБАЛОВИМ.
— Наскільки відомо, сьогодні в області розроблено попередню чорнову карту, на якій позначено межі об’єднаних територіальних громад. Вона складалася з врахуванням наявних економічних і фінансових даних, а також суто географічних розрахунків. І що ж вийшло в підсумку?
— А вийшло те, що ми сформували першу графічну пропозицію. Безумовно, у ній міститься більше теорії, та, проте, виконана робота в цілому прояснює картину. Ми бачимо, що попередньо в області сформувалося 26 територіальних громад. Хочу зазначити, що ми займаємося лише тою територією, підконтрольній Україні, а це на сьогодні 12 районів і п’ять міст обласного значення. Якщо брати всі населені пункти — села, селища, сільські та міські ради як обласного значення, так і районного підпорядкування, то це 194 територіальні одиниці. Все, що стосується початкової частини роботи з адміністративно-територіальної реформи, ми зробили. Тепер переходимо до іншої стадії, цікавішої, педантичнішої та важкої — реалізації цього перспективного плану на місцях.
— Ви сказали «важкої». Чи треба це розуміти так, що реформа, що її проводять, не знайшла активної підтримки на місцях ?
— Загалом розуміння про необхідність змін є. Проте ситуація з реалізації закону в різних населених пунктах украй неоднорідна. Наприклад, місто Щастя разом з Петровською сільрадою буквально після виходу закону, почали думати про те, як їм разом жити. Міські депутати провели зустрічі з населенням, зібрали сесію, на якій ініціювали формування громади з Петровським. Сільрада, у свою чергу, підтримала ініціативу Щастя. На мій погляд, це соціально правильний випадок, коли громада виявляє ініціативу та діє оперативно, коли є добра воля. Тут добре попрацювали і депутати, і міський голова. На жаль, позиції деяких громад засмучують. Вони проти переформатування району, бажаючи все залишити, як і раніше.
— У вас немає побоювання, що в процесі реформування можуть виникнути як найбільші громади, наприклад, Сєверодонецька, так і найменші, яким буде дуже важко виживати?
— Не повинно бути найбільших і найменших громад. Усі мають бути приблизно однаковими. Зараз ми над цим працюємо. По населенню, звичайно, найчисленніші громади можуть виявитися в Сєверодонецьку, Рубіжному, Лисичанську шляхом приєднання до них сільських населених пунктів, що перебувають в ареолі 20—25 км. А територіально найбільші формування вийдуть у Біловодському, Міловському, Троїцькому районах, які практично повністю трансформувалися в територіальні громади. Чому? Тому що тут важко знайти ще один центр. Біловодський район, наприклад, не має такого населеного пункту, який міг би взяти на себе роль територіального центру. Набагато кращі справи в Старобільському, Новопсковському районах. У Новопсковському, наприклад, у центр громади трансформується Білолуцьк. Населенню сюди легше доїхати, ніж до Новопскова. У Попаснянському районі одній частині населення ближчий Лисичанськ, іншій частині — Сєверодонецьк. Великі громади — це скоріше неминучість, ніж якийсь позитив.
— Пильна увага сьогодні до Сєверодонецька, яке стало обласним центром. Від нього чекають не тільки ініціативи. Багато сільських рад хотіли б увійти до складу його громади.
— Міська влада Сєверодонецька першою виявила ініціативу та запропонувала приєднатися до своєї громади близько 20 територіальним утворенням. Але це тільки пропозиція. Скільки населених пунктів її приймуть — невідомо. Проте місто почало цю роботу, виявило ініціативу. Чого не скажеш, наприклад, про Лисичанськ. Тут усе ще думають. Що стосується Рубіжного, те тут свій нюанс. Місто має невеликий ареол для приєднання населених пунктів, але воно доступне, правильне і логічне. Особливих проблем тут, здається, не буде. У Кремінецькому районі інша ситуація — тут частина залишається як Кремінська громада та дві складових за перспективним планом можуть входити до інших територіальних утворень.
— Говорячи про проблеми, ви маєте на увазі технічну сторону?
— Не завжди. У Сватівському районі, приміром, виникло запитання лідерства громад. Ми розглядаємо це як позитив: добре, коли сперечаються, шукають істину. Якщо залишитися на задвірках роботи, можна прийти до ситуації, коли всі громади вже об’єднаються і не залишається вибору. А один варіант може і не влаштувати.
Дослівно
Ігор АГІБАЛОВ, експерт Офісу реформ у Луганській області: «Повинен відзначити, що найскладніший район з розподілу — це Попаснянський. По-перше, він прифронтовий, по-друге, території Лисичанська і Сєверодонецька практично перебувають в оточенні земель Попаснянського району. Яку позицію оберуть громади? Поки що вони придивляються одне до одного, щоб не наробити дурниць.
— Найцікавіше, мабуть, попереду, коли громади робитимуть один одному пропозиції, ставитимуть умови.
— Я б уточнив: найцікавіше і найважче. Поки що із трьох міст обласного значення роботу в даному напрямку, а саме спілкування, почав Сєверодонецьк. По Попаснянському району вкрай складна ситуація в Мирній Долини. Тут логічно все-таки розділити сільську раду, хоча це і не рекомендується. Річ у тому, що територія Мирнодолинської сільради розділена Сіверським Дінцем. На одному боці річки від Лисичанська розташований сільський центр, а на іншому - зі сторони Сєверодонецька — розташовані його землі. У цьому випадку розмежування неминуче. Але як правильно його провести? Тут своє слово мають сказати громади. У даній ситуації обласна військово-цивільна адміністрація проводитиме експертизу запропонованих формувань, оскільки навіть там, де дотримано всю логіку, постає багато запитань.
— Що думають люди про адміністративно-територіальну реформу, чого бояться?
— Я спостерігаю преш за все невизначеність у розумінні, хто такий сільський староста. Які в нього повноваження, права й обов’язки. Постає запитання: чи залишаться у старости повноваження, які має сьогодні сільська рада? Зокрема, видача різних довідок тощо. На жаль, нормативний документ з цього приводу ще не прийнято, і його відсутність відіграє негативну роль у процесі адміністративно-територіального реформування. Крім того, у законі прописано, що кожна об’єднана громада повинна мати наближені до населення (а це вирішальний позитивний момент), соцзабез, міліцію, пожежну, хоча б в обмеженій кількості. Тобто структури, які перебуватимуть на державному забезпеченні. Для них необхідні відповідні приміщення. Цей момент і є причиною переживань. Скажімо, на одній території є приміщення, а сама структура перебуває на іншій. Чи зможуть території домовитися? Адже будівництво нових споруд коштує дуже дорого і навряд чи у когось з’являться гроші на такі об’єкти.
Крім того, під цей закон потрібна гармонізація багатьох нормативних документів. Передусім Земельного кодексу, частини, де йдеться про розпорядження землею. Ще одне питання, що викликає напруження, це транспортне сполучення. Скажімо, дороги є, але якість їх не витримує жодної критики. Особливо на тих територіях, де йшли бої, або проходить військова техніка. Тобто питань очікується маса. У Попаснянському районі вже прорахували приблизний обсяг дохідної частини кожної громади. Це зроблено правильно, бо без такого перерахування працювати в плані переконання з людьми буде важко.
Луганська область.
Фото автора.
