На Дніпропетровщині триває активне обговорення питання перейменування області й низки її населених пунктів, а також всіх об’єктів топоніміки, назва яких містить у собі символіку комуністичного тоталітарного режиму. І якщо в публічних виступах політиків, громадських діячів, правознавців та економістів можна відшукати твердження про необхідність таких перейменувань «у принципі», то практично всі експерти заявляють про невчасність — як економічну, так і політичну — цього кроку, надто короткий період, відведено законодавцем на процедуру. На думку багатьох, це може призвести до соціального протесту українців.
Юристи звертають увагу на те, що законо-проект «Про засудження комуністичного і націонал-соціалістського (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки» (№2558 від 06.04.2015 р.) пропонує обласним держадміністраціям та органам місцевого самоврядування в шестимісячний строк від дня набрання чинності законом подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про перейменування. Але водночас вказують на те, що стаття 133 Конституції України визначає: до складу України входить, зокрема, Дніпропетровська область. Тому не можна перейменувати область без змін у Конституції.
— У законопроекті закладена бомба сповільненої дії, є безліч суперечностей, проблем і недомовок, — за-значає юрист Артем Хмельников. — Механізм проведення громадських слухань не прописано. Неясно, хто приймає остаточне рішення — обласна чи міська рада, адже в законопроекті зазначено — «місцева рада». Зміни стосуються політичних партій, громадських об’єднань і юридичних осіб, які також упродовж тридцяти днів повинні поміняти документи. До того ж строки не збігаються в тих-таки акціонерних товариств.
Юрист припускає, що процедура імплементації закону зазнає змін, тому що виконати його свідомо неможливо.
Проглядається прихована мотивація
Глава галузевої ради учасників ринку нерухомості в області Сергій Логутенко вважає прийнятий законопроект політично некоректним, спрямованим передусім на те, щоб вплинути на майбутні вибори, які відбудуться восени.
— Тепер депутатами оберуть тих, хто найбільше кричатиме, що не треба перейменовувати, — сказав він. — Реалізація закону не вплине на поліпшення якості життя.
— Як громадянин
своєї країни, я категорично проти запропонованих перейменувань. Кількість для цього необхідних коштів обчислюється навіть не мільйонами, — заявив «Голосу України» голова облпрофоб’єднання Віталій Дубіль. — І думку, делеговану мені профспілками області, я висловлюватиму на будь-якому рівні.
У фракції «Батьківщини» у Дніпропетровській міськраді стверджують, що перейменування може стати зайвим приводом для роз’єднання суспільства, що відбувається на тлі серйозних економічних проблем у місті.
— У нас є проблеми з наповненням міського бюджету, виконанням соціальних програм, тому це питання не є першорядним, — розповів «Голосу України» заступник голови фракції Тарас Жуков. — Сьогодні необхідно консолідувати суспільство, а не розпалювати його. Що стосується коштів, необхідних для проведення такої процедури, то це десятки мільйонів гривень.
У фракції Опозиційного блоку міськради заявляють про збуреннях городян. Як приклад наводять досвід перейменування проспекту Калініна на проспект Нігояна.
— До міськради були паломництва обурених жителів, аж до подачі заяв до прокуратури, — прокоментувала «Голосу України» керівник фракції Світлана Єпіфанцева. — Було допущено грубі порушення й не проведено громадські слухання. Ніхто не проти того, щоб поважати й шанувати пам’ять героїв Майдану, але не потрібно лжепатріотизмом приховувати свавілля.
Світлана Єпіфанцева підкреслює, що для присвоєння місту іншої назви необхідно провести референдум, який дасть змогу врахувати думку городян.
Ні заблокувати, ні задній хід дати
Експерти кажуть, що якщо влада і громадськість не визначаться з назвою в строк, то ім’я місту придумає Кабмін. Політолог Віктор Пащенко вважає, що документ є суперечністю між ідеєю децентралізації, що її декларує уряд і глава держави, та реальними діями влади. На його думку, ухвалений документ може стати для України несприятливим чинником на тлі анексованого Криму й конфлікту на сході України. Адже ці проблеми переважно виникли через побоювання диктату Києва в культурній, мовній та іншій сферах.
— Протягом останніх декількох років чимало говорилося про децентралізацію, — нагадує експерт. — Коли кажуть про децентралізацію, на розум приходять насамперед можливості впливу на бюджетні потоки, оподаткування тощо. Але питання назви міста повинно також перебувати у віданні громади.
Сучасні дніпропетровці мають всі шанси на повторення ситуації 1923 року, коли жителі Катеринослава прокинулися в місті із шістдесятьма новими вулицями. Про це висловився голова робочої групи комісії міськради з найменування й перейменування вулиць кандидат історичних наук Максим Кавун. Він переконаний, що дати зворотний хід перейменуванню або заблокувати це питання, як то робила місцева влада раніше під приводом нестачі коштів, уже, швидше за все, не вийде.
За ціною не постоять
Одним з головних доводів противників сьогоднішнього перейменування є економічна ситуація в країні. Вони впевнені, що це виллється бюджету в колосальну суму — починаючи від виготовлення й монтажу табличок, закінчуючи зміною юридичних адрес підприємств, а також виготовленням правовстановлюючих документів і паспортів.
— Це зайве викачування грошей, — каже Світлана Єпіфанцева. — У місті достатньо проблем, які сьогодні потрібно розв’язувати: розбиті дороги, проблемні тарифи ЖКГ, програми стосовно пенсіонерів і ветеранів.
Експерти наводять прості приклади. Кожна табличка коштує від трьохсот до шестисот гривень — на будинок має бути дві. Якщо будівля в комунальній власності, ці гроші доведеться брати з бюджету, якщо будинок в ОСББ або в приватній власності — з кишені власників. А якщо скласти всі необхідні видатки, то в рамках країни, за рахунок державного й місцевого бюджетів, доведеться витратити майже п’ять мільярдів гривень на перейменування всіх міст і вулиць України, а кожному громадянинові це може стати від декількох сотень до декількох тисяч гривень.
Постає запитання: хто компенсує дніпропетровцям, дніпродзержинцям, артемівцям, кіровоградцям втрачені час і гроші. Це ті гроші, про які Кабмін заявляє, що їх у бюджеті немає — також, як і немає грошей на індексацію зарплат, на охорону здоров’я, ремонт доріг, шкіл і дитсадків.
Чого грошима не виміряти
— У той час, коли економіка країни перебуває в переддефолтному стані, затівається щось, що вимагає сотень мільйонів гривень, — розповів політолог Андрій Золотарьов. — Адже тим-таки чиновникам, які займатимуться переоформленням документів, будуть потрібні зарплата, папери, робочі місця, а також обсяги роботи, що вимагають заміни паспортів та інших документів. Коли химери з голів окремих представників українського політикуму переповзають у норми законів — бути лиху.
Водночас народний депутат Борис Філатов розмови про величезні витрати на перейменування називає спекуляцією.
— Ідеться про відновлення історичної справедливості. Це не повинно мірятися грошима, — переконаний народний депутат. — 23 роки кажуть, що немає грошей, — і тепер казатимуть те саме. Нехай менше крадуть. Зрозуміло, що це спричиняє зміну вивісок, зміну поштових адрес, зміну логістики, але все це можна продумати, це не критично. У Прибалтиці також не було грошей усе перейменувати, і в Східній Європі, в Чехії, в Угорщині не було грошей, але ніхто від цього не збанкрутував і не пішов з торбами із простягненою рукою.
Борис Філатов сподівається, що, якщо скоротять назву до Дніпро, то з цього приводу не буде громадських заворушень: «Рано чи пізно це доведеться робити. Люди звикнуть. Не можна жити в країні, де все іменується прізвищами вбивць. Це правильний і потрібний закон. Радянських символів минулого європейській державі потрібно позбуватися».
Хоч би там як було, але більшість експертів акцентують увагу на тому, що для перейменування потрібні хоча б дворічний термін і по-
етапність: спочатку — міста, райони області, а вже потім — вулиці, сквери тощо. Адже в тому-таки Дніпропетровську налічується майже двісті вулиць, назви яких збігаються, що може призвести й до майнових розбирань під час переоформлення. Не виключений варіант, що область залишиться Дніпропетровською, а місто буде перейменовано.
Дніпропетровська область.
Цифра
Перейменування Дніпропетровська може коштувати мільярд гривень. Це заміна внутрішніх і закордонних паспортів, документів на нерухомість, прав водія та інших паперів. Держмито під час перереєстрації за новою адресою становить 0,85 гривні, послуги органів реєстрації МВС — 44,5 гривні. Оцінити час і сили, витрачені в чергах, складно.
Юрособам протягом місяця доведеться внести зміни у свій статус: спочатку нотаріально завірити новий устав у двох екземплярах, потім передати документи у відділ реєстрації підприємців і юросіб, заповнити там спеціальну картку й заплатити 51 гривню за держреєстрацію плюс 51 гривню за публікацію у пресі. Також потрібно буде отримати нове свідоцтво з відділу статистики, що підприємцеві-фізособі стане у 34, а компанії — в 134 гривні. Послуги найманого фахівця в цьому питанні коштують до 1200 гривень.
ДУМКА
— Україна будує нове майбутнє, відповідно, і символи повинні бути нові, — впевнений громадський активіст Віталій Роменський. — Налічується приблизно сто дніпропетровських діячів, яких не увічнено в назвах об’єктів. Має бути встановлена історична справедливість — як мінімум заради бійців, які захищають нас і наше майбутнє. Але перейменування не повинно спустошувати гаманці городян і підприємців.
ДО РЕЧІ
— Мені близька ідея зміни значеннєвого навантаження назви міста. «Дніпро» — всім дуже подобається, місто найчастіше так і називають. «Петрос» перекладається як камінь. Для Дніпропетровська це дуже символічно, — вважає історик Максим Кавун. — Місто, побудоване на камені. Потьомкін казав про місто на великій гранітній горі, з якого створяться другі Афіни. Крім того, є тема Святого Петра..
Інфографіку надано Інститутом людини та міста.
