Як аграріям дочекатись обіцяну допомогу із здешевлення кредитів
Наприкінці травня набула чинності урядова постанова про затвердження порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки заходів в агропромисловому комплексі шляхом здешевлення кредитів. Крок з боку влади вкрай важливий. Адже кредитні ставки, які тепер сягають 25 — 28 відсотків, роблять позичання коштів для значної частини господарників просто неможливим. Та водночас багато хто потерпає через відсутність обігових коштів. Особливо, коли мова йде про сезонні аграрні роботи, які неможливо ані відкласти, ані перенести.
Але обіцяна допомога поки що залишається лише на папері. Механізму відшкодування досі немає. Господарники втратили усяку надію на «дешевші» гроші.
На такий документ у селі чекають давно. А особливо під час посівної, коли витрати значно зростають, а продавати вже нічого. Тому проголошене наприкінці травня рішення уряду багато хто вважав вже запізнілим, бо в цей час весняні роботи були практично завершені.
У департаменті АПК підрахували, що порівняно з минулим роком витрати зросли майже наполовину і загалом сягнули трьох мільярдів гривень. Та навіть при таких стрибках угору переважна більшість орендарів змогли знайти внутрішні фінансові резерви і не вдаватись до позичок. І все ж майже 360 мільйонів гривень таки не вистачало, і ці гроші довелось брати у банках, погоджуючись на неймовірно високі кредитні ставки. Можна не сумніватись, що ніхто з аграріїв не відмовився би від державної підтримки.
Навіть з огляду на те, що сума допомоги обмежена. Адже згаданою постановою передбачені річні ліміти, які можуть отримати обласні департаменти АПК як розпорядники коштів. Щоб нікому не було образливо, вони визначені відповідно до середньорічних обсягів виробництва валової продукції. Як пояснив заступник голови ОДА Володимир Кальніченко, завдяки держпідтримці можна погасити не тільки цьогорічні, а й торішні борги, що вкрай важливо.
— Треба розуміти, що великі аграрні холдинги, які працюють в області, грошей у регіональних відділеннях банків практично не позичають — свої фінансові питання вони вирішують десь на іншому рівні, — продовжив Кальніченко. — Та й дрібні фермери не наважуються мати справу із кредитами. У переважній більшості додаткові кошти залучають наші місцеві господарства, котрі прагнуть розвиватись. Скажімо, взяти кредити змушений був Деражнянський молочний завод, котрий планує відкрити свою ферму на 220 корів. Або господарство села Святець із Теофіпольського району, котре дає роботу майже півтисячі селян.
Саме такі підприємства і мають становити економічний фундамент аграрного сектору, бо чи не найбільше вкладають як в соціальну сферу на місцях, так і в створення і підтримку робочих місць на селі. Але їм якраз і найважче виживати.
Будівництво заморозили, завод призупинили
Причому стосується це як тих, хто виробляє сільгосппродукцію, так і переробників, що тісно з нею пов’язані. Приміром, Дунаєвецький молочний завод, котрий хоч і опосередковано, але давав роботу власникам худоби на території свого району, тепер просто закляк. Через низький споживчий попит останніх півроку тут серйозні проблеми з реалізацією продукції. На складах накопичилось майже триста тонн масла, для якого не можуть відшукати ринки збуту.
— Остання зарплата була ще в лютому, а на підприємстві працює понад чотириста людей. Селянам за здане молоко ледве платимо по 2,5 гривні за літр. Розуміємо, що ціна для них низька, а для нас виходить зависокою. Ми самі боїмось дешевого молока, бо усвідомлюємо, воно призводить до кризи не тільки в тваринництві, а і в молочній галузі. Не стане корів — доведеться закрити і завод. Раді були б платити і по п’ять — вісім гривень. Але де ж їх взяти? — розповідає у розпачі директор Анатолій Надорожний. — І на все це накладається кредит у три мільйони гривень — кошти мусили взяти під 28 відсотків.
Який вихід із цього глухого кута? Якщо ситуацію не вдасться переламати, підприємство просто доведеться закрити.
Так само зупинити активну інвестиційну діяльність довелось і одному з кращих господарств області «Перлина Поділля», що у Білогірському районі. За три останні роки там у розвиток тваринницької галузі спрямували 25 мільйонів гривень. Не можна сказати, що головну, але значну роль при цьому на перших порах відіграло й те, що держава надавала певну фінансову допомогу тим, хто займався будівництвом ферм, відшкодовуючи частину витрат. Але тепер про таку підтримку тільки говорять, і кредити взяти дуже проблематично.
— Виробничі витрати зросли у рази. Водночас закупівельна вартість літра молока, яке здаємо переробникам, піднялась лише на п’ятдесят копійок. Вести мову не те що про розвиток господарства, а просто про його фінансовий баланс просто неможливо, — переконаний керівник господарства Петро Іващук.
У цій ситуації часткове здешевлення кредитів навряд чи вирішить всі проблеми, і все ж хоч трохи зняло би фінансове напруження, яке вганяє аграріїв і переробників у стан паралічу. Але якщо одні підприємства ще можуть дозволити собі пригальмувати темпи виробництва чи інвестування і на власному потенціалі «завмерти» в очікуванні як допомоги, так і кращих часів, то що робити тим, у кого такого резерву немає? Адже корові не підсиплеш снодійного, щоб вона заснула і кілька місяців не давала молока, а потім, дивись, все змінилося б. І колос не примусиш рости тоді, коли є гроші. У селі потрібно трудитися весь час.
Поділити мізер на всіх
Дрібні фермери і просто власники худоби на селі знову, схоже, опинилися поза зоною дії будь-якої фінансової підтримки. Про кредити й мови не ведуть — це заборонений плід. Тому дедалі частіше думають не як розвивати своє домашнє господарство, а про те, щоб позбутись теляти і поросяти, засадити менше городу. Бо теперішні закупівельні ціни практично на весь вироблений ними товар, від молока і м’яса до овочів, скотились до мінімуму.
Не сподіваючись на підтримку державного бюджету, на Хмельниччині вирішили своїми силами хоч трохи підтримати сільгоспвиробника. Для цього в бюджет заклали два мільйони гривень. Та коли прийшов час роздавати, зробити це не змогли. Бо не подумали наперед, як ділити. Якщо на всіх порівну — вийдуть копійки. Якщо комусь одному — несправедливо. Тож поки що не дісталось нікому.
— Ми виправимо цю ситуацію, — переконаний керівник Головного управління Державної фіскальної служби в області Мар’ян Зеленецький. — Адже дохідна частина бюджету зросла, тому, можливо, цю суму депутати облради навіть збільшать.
Та й механізм розподілу відпрацювати можна. Скажімо, є така пропозиція, щоб підтримати тих господарів, хто утримує більше трьох корів і хоче купити доїльні апарати чи холодильники. Але це лише один із варіантів. Бо гроші потрібні й тим, хто взявся за вирощування дешевих овочів. І тим, хто здає на забій худобу. І тим, хто пробує створити у своєму селі заготівельний кооператив...
Кредити допомагають активізувати цю справу. Але про їх доступність поки що мова не йде. Банки не збираються зменшувати ставки. І держава не знайшла іншого впливу на ситуацію, як із бюджету підтримати позичальників-аграріїв як не реальними грошима, то хоча б частковою компенсацією відсотків за кредити. На місцях вже спрагло чекають хоча б краплину цієї живильної фінансової вологи. Уже потроху визначаються претенденти, починають створювати комісії, котрі вирішуватимуть, кому ж давати гроші, вкотре перераховують всі цифри. Справа залишилась за малим — щоб гривні нарешті прийшли.
Хмельницька область.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
