Про розслідування резонансних справ, особливості притягнення до кримінальної відповідальності народних депутатів, про осіб, стосовно яких надалі діятимуть санкції, читайте в продовженні розмови Генерального прокурора України Віктора Шокіна (на знімку) з журналістом Олександрою Примаченко.
— Вікторе Миколайовичу, нещодавно ми всі мали можливість у прямому ефірі спостерігати дивне засідання парламентського регламентного комітету, який розглядав звернення ГПУ щодо двох народних депутатів. Першого дня це дійство тривало близько п’яти годин і часом нагадувало то виступ адвокатів перед судом присяжних, то дослідження доказів по справі у судовому засіданні. Чіткої регламентації цього процесу немає, але відомо, що парламент у таких випадках повинен ухвалювати процедурне рішення, а не розглядати матеріали справи по суті. Як це має відбуватися, тим більше, є таке суспільне очікування, що ці двоє стануть першими, але не останніми з депутатського корпусу...
— Я не раз наголошував, у тому числі — виступаючи в парламенті, що комітет Верховної Ради має право розглядати подання Генерального прокурора виключно в процедурному плані. На жаль, засідання комітету було дуже тривалим, і він так і не ухвалив рішень, які слід було ухвалити.
Річ у тім, що деякі народні депутати плутають державну таємницю і таємницю слідства. Тому на комітеті і в парламенті вони неодноразово висловлювалися стосовно того, що йдеться не про державну таємницю, отже, питання має розглядатися у відкритому режимі. Справді, в цьому випадку держтаємниці немає, але сказано про відомості, що становлять таємницю слідства. Це поняття чітко сформульовано в Кримінальному процесуальному кодексі, відповідно до якого допуск до матеріалів, що містять таємницю слідства, мають тільки ті особи, яким дозволив слідчий, навіть я не маю права допуску до всіх матеріалів кримінального провадження. Рапорти слідчих, які розслідують кримінальні провадження щодо Мельничука і Клюєва, були додані до матеріалів, наданих парламенту. Слідчі заборонили будь-кому оголошувати дані слідства. Виняток становлять лише випадки, передбачені законом (ст. 44 Закону України «Про комітети Верховної Ради України»). А саме: в тому разі, якщо на закритому засіданні комітету розглядаються питання, що стосуються таємниці слідства, то присутні члени комітету, які в обов’язковому порядку попереджаються про відповідальність за розголошення матеріалів кримінального провадження.
— Але чітко виписаної процедури розгляду таких подань у законі немає.
— Справді, в законі про регламент Верховної Ради повноваження комітету в цій частині розписані абсолютно незадовільно. У зв’язку з цим Генеральною прокуратурою України був розроблений новий законопроект. До цієї роботи залучили фахівців із Академії прокуратури, інших юридичних установ. До речі, близько 20 років Генеральна прокуратура була суб’єктом законодавчої ініціативи. Відповідна стаття Конституції УРСР втратила чинність у зв’язку з прийняттям нової Конституції України в 1996 році. Наявність такого права надавала можливість оперативніше реагувати на виклики, ініціювати зміни до законодавства для удосконалення його норм і виправлення недоліків. Відсутність права законодавчої ініціативи у ГПУ гальмує ініціативи. Крім того, доля проекту залежатиме від рішення суб’єкта законодавчої ініціативи, що вносить його. Враховуючи підготовку змін до Конституції України, таку практику доцільно змінити. Адже тільки починаючи з лютого цього року ГПУ напрацьовано близько двох десятків законодавчих ініціатив.
Що стосується зазначеного законопроекту, думаю, що нас підтримають також інші інстанції, СБУ та МВС, які також зацікавлені в тому, щоб відповідні подання розглядалися належним чином. А крапку у всьому цьому процесі, зрозуміло, ставитиме суд.
Я, зі свого боку, наполягатиму на тому, щоб ці наші ініціативи були внесені як першочергові. Притягнення будь-якого депутата до відповідальності — це дуже складне питання, адже існує кругова порука...
Суть законопроекту зводиться до такого: за дорученням голови парламенту розглядається подання, вивчається, що там вказано, ким підписаний документ, яким чином подання було внесено. Тобто лише процедурні моменти. Потім це подання передається для розгляду до зали парламенту.
— Тобто комітет ні за яких обставин не розглядатиме подання по суті?
— Комітет узагалі не розглядатиме подання щодо народних депутатів. Я згоден із тим, що ви говорите: комітет присвоїв собі повноваження суду — слухати одну сторону, другу, адвокатів, експертів допитати. Все це — виняткова прерогатива суду.
— Відомо, що задовго то того, як ви звернулися до парламенту щодо комбата Мельничука, почали давати свідчення члени своєрідного «спецпідрозділу» при «Айдарі», повідавши про справді страшні речі. Є подібні напрацювання щодо інших батальйонів, чи «Айдар» був винятковим випадком?
— На жаль, він зовсім не винятковий. У нас вже є справи щодо так званих добровольчих батальйонів, причому ще більші, ніж по Мельничуку.
— Крім розслідування «майданівських» справ, про які ви розповіли в попередній бесіді, суспільство цікавить пошук, арешт та повернення активів. Періодично з’являється інформація про те, що стосовно тих чи інших вищих посадових осіб колишньої влади знято санкції, що вони отримують візи, до них немає питань у правоохоронних органів наших європейських партнерів...
— Завдяки вжитим нами заходам, жодного із колишніх представників влади не було виключено зі списку санкцій, а Радою ЄС продовжені обмежувальні заходи щодо 17 осіб.
На підставі звернення Генеральної прокуратури України рішеннями Ради ЄС від 5 березня і 14 квітня 2014 року застосовані обмежувальні заходи до деяких колишніх українських високопоставлених осіб, а також до пов’язаних із ними осіб. Рішеннями Ради Європейського Союзу (CFSP) від 5 березня і 5 червня продовжено дію обмежувальних санкцій щодо 17 колишніх українських високопосадовців, а також пов’язаних із ними осіб.
Генеральна прокуратура забезпечує оперативне інформування санкційного підрозділу ЄС щодо стану досудового розслідування в кримінальних провадженнях щодо осіб, до яких застосовано обмежувальні заходи. Така тісна співпраця має свої позитивні результати. Рішенням Ради ЄС від 5 червня 2015 року обмежувальні заходи щодо Д. Табачника, О. Лукаш і С. Клюєва продовжено.
— Чи можна дати повний перелік цих осіб?
— Санкції продовжено до 6 березня 2016 року щодо:
1) колишнього президента України Віктора Януковича;
2) колишнього міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка;
3) колишнього генерального прокурора України Віктора Пшонки;
4) колишнього голови Адміністрації президента України Андрія Клюєва;
5) колишнього заступника міністра внутрішніх справ Віктора Ратушняка;
6) сина колишнього президента України Олександра Януковича;
7) сина колишнього генерального прокурора України Артема Пшонки;
8) колишнього прем’єр-міністра України Миколи Азарова;
9) бізнесмена Сергія Курченка;
10) колишнього міністра охорони здоров’я України Раїси Богатирьової;
11) колишнього в. о. прем’єр-міністра України, екс-голови Національного банку України Сергія Арбузова;
12) народного депутата України Юрія Іванющенка;
13) колишнього міністра доходів і зборів України Олександра Клименка;
14) колишнього міністра палива та енергетики України Едуарда Ставицького;
15) колишнього міністра науки і освіти України Дмитра Табачника;
16) колишнього міністра юстиції України Олени Лукаш.
Що стосується народного депутата України Сергія Клюєва, то щодо нього санкції продовжено до 6 жовтня 2015.
Ці санкції є виключно економічними заходами і спрямовані на блокування коштів зазначених осіб. Для забезпечення можливої конфіскації коштів за рішенням суду на них необхідно накласти арешт у рамках кримінального провадження.
У нас налагоджена взаємодія зі Світовим банком, санкційними підрозділами ЄС та іншими іноземними колегами. Для ефективної організації цієї роботи було створено міжвідомчу групу з координації повернення в Україну коштів, отриманих злочинним шляхом колишніми вищими посадовими особами України.
— Чи є факт отримання шенгенської візи свідченням того, що до цієї людини немає запитань, зокрема, у ваших зарубіжних колег?
— Ні. Зазначені вами візи видають посольства або консульства держав-учасниць Шенгенської угоди. Право видачі дозволу на в’їзд на територію конкретної держави (візи) належить виключно компетентним органам такої держави. У більшості випадків українська сторона не має впливу на прийняття таких рішень і навіть може нічого не знати про звернення конкретного громадянина України по візу.
Як я вже пояснив, санкції ЄС мають виключно економічний характер і не можуть служити підставою для відмови у видачі візи колишнім українським чиновникам, яких вони стосуються.
— Ви напрацювали досвід застосування на практиці нової процедури заочного провадження?
— Процедура спеціального розслідування (заочного провадження) вперше реалізована на практиці. До суду внесено подання про заочне засудження екс-міністра охорони здоров’я Раїси Богатирьової і співучасника Олександра Стащенка за фактом заволодіння бюджетними коштами на суму 6,5 млн. грн. у процесі закупівлі медичних препаратів та обладнання.
Процедуру заочного засудження застосовано також щодо колишнього голови Національного банку України, першого віце-прем’єр-міністра і прем’єр-міністра Сергія Арбузова. Він підозрюється в розкраданні і привласненні державних коштів НБУ на суму близько 118 млн. грн.
На сьогодні підозрюваний перебуває в міжнародному розшуку Інтерполу. На рахунках, що належать йому та його дружині, заарештовано понад 200 млн. грн. Крім того, на виконанні у компетентних органів Латвії є міжнародне доручення Генеральної прокуратури України, що стосується арешту на підставі рішення суду грошових коштів С. Арбузова на суму понад 49 млн. дол.
— Нещодавно з’явилося повідомлення про те, що Інтерпол більше не шукає Георгія Дзекона, екс-голову «Укртелекому». Чи означає це, що до нього питань немає?
— Генеральна прокуратура України не зверталася до іноземних держав із запитами про видачу Г. Дзекона. Питання про здійснення його розшуку належить до компетенції органу слідства та оперативних підрозділів, яким орган слідства доручив розшук.
— Який загальний результат на терені боротьби з корупцією? Скільки всього чиновників притягнуто до відповідальності, який рівень цих чиновників і скільки вироків винесено судами?
— Загалом правоохоронними органами викрито 725 корупційних правопорушень. Під час розслідування 189 чиновників відсторонено від виконання повноважень. До судів з обвинувальними актами направлено 460 проваджень щодо 541 особи.
Усього судами винесено обвинувальні вироки щодо 139 корупціонерів. Зокрема, до п’яти років позбавлення волі засуджено керівника і члена інспекційної групи Нацкомфінпослуг, які отримали 15 тис. дол за неправомірне вирішення питання.
— Які ще суми фігурують в обвинувальних актах?
— Середній розмір хабара, виявленого правоохоронцями, становить близько 43 тис. грн., максимальний — 13,2 млн. грн. Наприклад, до суду направлено обвинувальний акт щодо начальника Головного управління державного земельного агентства в Черкаській області за фактом вимагання та одержання неправомірної вигоди у сумі 80 тис. дол.
Генеральна прокуратура здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні за фактом зловживання службовим становищем та розтрати грошових коштів на суму понад 127 млн. грн. посадовими особами низки комунальних підприємств Харківської міськради.
— А чи є нова інформація про розслідування щодо суддів?
— У нас є справи щодо суддів, ними займається спеціальний відділ, який розслідує те, що напрацювали підозри СБУ, МВС, податкова.
— Скільки таких справ перебуває у провадженні?
— Десятки.
— До суду ще не дійшли?
— Ні, чому ж, є і передані до суду, але багато фігурантів перебувають у розшуку, наприклад, як суддя Кірєєв.
— В одному з інтерв’ю ви сказали, що за нинішньої влади працюють ті ж схеми, що й раніше. Чимало громадян з вами погодяться, тому хотілося б дізнатися подробиці, особливо щодо вищого ешелону.
— Було б дещо передчасним говорити про те, де конкретно ці схеми працюють. Можу сказати те, в чому точно впевнений: не змінилася ситуація в «Укрспирті», очевидно, знаючи про це, вже дві людини відмовилися його очолити. Існують великі проблеми у сфері енергетики. Є питання щодо вивезення вугілля. Також велика проблема — незаконний видобуток бурштину.
— Теж начулися, а бурштином займатися збираєтеся?
— Ми займаємося, і МВС, і СБУ. Проводилися відповідні наради, ухвалено документи. У листі на ім’я міністра внутрішніх справ я вказую, що на територіях, де мають місце масові факти незаконного видобутку бурштину, злочинці, відчуваючи безкарність, організувавшись у стійкі злочинні угруповання, відкрито дають відсіч працівникам правоохоронних органів, які пред’являють законні вимоги.
— Вам, напевне, відомо, що блокпости на сході нашої країни стали багатомільйонним бізнесом. Розмах контрабанди, в тому числі, і в напрямку Криму, вражає. Контрабанда, звісно, справа СБУ, але прокуратура координує дії, спрямовані на боротьбу зі злочинністю. Чи володієте ви такою інформацією і чи є відповідні кримінальні провадження?
— Справді, обсяг контрабанди донині залишається вкрай високим. Це дуже важливе питання, ешелонами йде вугілля, продукти, алкоголь та тютюнові вироби, взагалі все що завгодно. В Одесі та в Закарпатській області ситуація з контрабандою вже краща, ніж на цьому напрямку. Розслідуванням таких фактів займається СБУ. Ми, не втручаючись, докладаємо зусиль для здійснення координації дій СБУ, МВС та податкової з питань блокпостів. Однією з проблем тут є дозвіл на проїзд, провезення будь-якої продукції. До кінця ще не відпрацьований механізм пропуску: яким чином, кого і з якою метою пропускати до нас і від нас. З цього питання проводилася нарада у Президента. Він доручив СБУ підготувати документи, які повинні бути прийняті у цьому зв’язку, і цю роботу завершено.
Довідка
Серед законодавчих ініціатив ГПУ є, наприклад, такі:
— про розмежування підслідності Державного бюро розслідувань (ДБР) і Національного антикорупційного бюро (НАБУ). Виходячи з мети створення НАБУ, пропонується віднести до його підслідності всі корупційні злочини без штучних умов щодо вчинення їх вибірковим колом суб’єктів, необхідного розміру шкоди. ДБР уповноважити на здійснення розслідування будь-яких злочинів за умови вчинення їх «спеціальним суб’єктом» — першими посадовими особами держави та їхніми заступниками, суддями, прокурорами, детективами НАБУ, а також некорупційних злочинів, скоєних правоохоронцями;
— щодо визначення статусу Державного бюро розслідувань. Пропонується визначити статус шляхом внесення змін до Конституції України — окремий незалежний орган. Призначення його директора віднести до повноважень президента України, можливими ініціаторами висунення кандидатів на посаду директора визначити генерального прокурора, директора НАБУ, Верховну Раду України.
