Інформатор, якого за-тримали співробітники СБУ, здивував навіть бувалих оперативників. Пособником терористів виявився учень десятого класу. На запитання, навіщо він це робив, підліток відповів, що сприймав те, що відбувалося, просто як гру. Але чи так це насправді?


На цього хлопчика оперативники вийшли випадково. Вони працювали стосовно інформатора, котрий поставляв «козакам» відомості про українські військові позиції в Гірському, Золотому і Попасній, і звернули увагу на одного тінейджера з невеликого села поблизу Попасної. Постеживши за хлопцем, оперативники переконалися, що той збирав військову інформацію й передавав її через соціальні мережі й телефоном.


— Людина, в якої Артем (ім’я змінено. — Ред.) був на зв’язку, є бійцем «1-го полку Козачої Національної Гвардії Великого Війська Донського імені Платова», простіше кажучи, бойовиком банди Дрьомова, що контролює Кіровськ і прилеглі міста, — розповідає співробітник Управління СБУ в Луганській області Михайло Р. — Він навчив Артема методів конспірації та зв’язку. Залишав йому гроші у схованках — приблизно по 300 гривень за один раз і повідомляв, що схованка, мовляв, під таким-то сірим каменем ліворуч від зеленого паркану. Хлопець знаходив закладку, купував сім-карти, щось залишав собі. Передавав повідомлення й карту викидав. За тиждень міняв до восьми карт, а за період із січня по червень — мабуть, десь 40. До того ж власного телефону з бідності в хлопця не було, тому йому доводилося користуватися мобілками мами-вчительки та рідного дядька. Родичі йому не відмовляли, оскільки навіть не підозрювали, що Артем потай міг займатися таким справами.


Підліток, що бродив околицями села, жодних підозр в українських військових не викликав. Більше того, його навіть запрошували пограти у футбол. Він приходив до військових у гості, спілкувався з ними, а потім телефоном або по Інтернету повідомляв своєму «новому товаришеві» про все побачене й почуте. Про розташування й переміщення українських армійських підрозділів і військової техніки, про будівництво українських фортифікаційних споруд, понтонних мостів, взводних опорних пунктів, дислокацію особового складу Збройних Сил України. Іноді Артем виступав і як корегувальник вогню.


— На підставі його даних бойовики обстрілювали українські позиції, — пояснює Михайло. — Поцілювало, звісно, і по населених пунктах. Після обстрілу він виходив на вулицю й прислухався до розмов місцевих жителів, які обговорювали, куди саме поцілили снаряди, а потім передзвонював «дядькові». На підставі його інформації сепаратисти корегували напрямок вогню. 


А якось, після того, як Артем передав чергове повідомлення, бойовики з Кіровська обстріляли його рідне село, зруйнували кілька житлових будинків. Хлопець затурбувався й засумнівався у правильності своїх учинків. Щоб заспокоїти свою совість, він запитав у «дядька», навіщо «ополченці» обстріляли його село? Той відповів, що це справа рук «київської хунти». І Артем йому повірив, сумніви вляглися.


У середині травня співробітники СБУ, що мали на руках уже досить доказів злочинної діяльності Артема, затримали його й повідомили про підозру в сприянні діяльності терористичної організації. Сьогодні хлопець утримується під вартою. Родина подала апеляцію, але з урахуванням того, що йому інкримінується особливо тяжкий злочин — сприяння терористичній організації, — Луганський апеляційний суд залишив це рішення в силі. Слідство у справі триває.


Коментуючи цей випадок, співробітники СБУ відзначають, що батькам сьогодні варто бути дуже пильними й контролювати, з ким і з якого приводу спілкуються їхні діти, в тому числі в соціальних мережах. Терористи активно й підступно використовують для своїх злочинних цілей неповнолітніх, які повною мірою не усвідомлюють, чим обернуться їхні вчинки. Особливо це стосується жителів населених пунктів, що перебувають у прифронтовій зоні. Підлітки з родин, що не мають постійних прибутків, із напруженою війною психікою, з юнацькою схильністю до радикалізму й ризику — податливий матеріал для терористів, що потребують витратного людського матеріалу. Наприклад, у квітні бійці одного з добровольчих батальйонів затримали чотирьох підлітків із Щастя, які займалися розмінуванням — знімали сигнальні розтяжки, залишені українськими військовими.

Навіщо вони це робили? Щоб безперешкодно пройшла розвідувально-диверсійна група? До речі, одного з них уже затримували за те, що він різав покришки на машинах ЗСУ. Хлопці зізналися, що за роботу бойовики обіцяли дати по 300 гривень. Непоодинокі випадки, коли терористи використовують підлітків, щоб ті розставляли фугаси. Ціна питання — від 20 доларів. Деякі погоджуються, не усвідомлюючи того, що займаються небезпечною і злочинною справою, яка може згубити їхнє життя.