На Донбасі допомоги сьогодні потребують різні категорії громадян, особливо — діти. Є серед них ті, хто постраждав від воєнного Молоху, який безжалісно знищує все та ламає сім’ї й долі. А є такі, кому допомога потрібна завжди. Серед них — вихованці комунального закладу «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей в м. Слов’янську Донецької області».

 


 Нещодавно допомогти вихованцям слов’янського центру реабілітації дітей вирішив український офіцер — полковник Олександр Житник, який бував у цій дитячій установі, коли керував групою координації цивільно-військового співробітництва при штабі АТО. Зібравши вдома дитячі речі та іграшки, він вирішив переслати їх на Донеччину, ну, а нинішній начальник групи координації ЦВС полковник Іван Зінько зустрів посилку й відвіз її адресату — дітям центру реабілітації.


Директор центру соціально-психологічної реабілітації дітей Олена Новосьолова розповідає, що, звичайно, у наш непростий час проблем у закладі вистачає. На тлі загального лиха, що спіткало Донбас через російську агресію, вони можуть здаватися дрібними й недостатніми уваги, проте для невеличкого колективу центру й вони є непідйомними й складними. Найменша з них, яку міг би вирішити, допомігши дітям, і бізнесмен середньої руки, — це накриття від сонця та дощу дитячого ігрового майданчику — шатер, тент чи бодай велика парасоля...


Нині у центрі перебуває 30 дітей віком від 3 до 18 років. Це — діти, які потрапили у складні життєві ситуації. У багатьох із них — психіатричні діагнози, проблеми з поведінкою тощо. Та більшість із них об’єднує одне: неблагополучні сім’ї. Чимало з них проживають у центрі за рішенням суду про позбавлення їхніх батьків батьківських прав, і для таких дітей фахівці шукають нові сім’ї.


— Нерідко буває, що дитина — переважно такі проблеми ми маємо з підлітками — опинившись у новій, здоровій родині, забуває про те, що ще недавно вона палила, вживала алкоголь та взагалі поводилася неприпустимо. Були випадки, коли, підрісши, такі діти приходили до нас у центр та дякували, — розповіла Олена Валентинівна, яка, перш ніж очолити заклад, протягом багатьох років працювала тут психологом.
Є у центрі діти не лише з проблемних сімей. Так, один хлопчик із Горлівки (а тут діти з усіх районів Донбасу) опинився тут через те, що його мати, поїхавши вже досить давно на заробітки до Туреччини, залишила сина на бабусю, а старенька раптом захворіла. Тож поки вона одужує, дитиною опікуються вихователі центру.


Наприкінці зустрічі з представниками Збройних Сил України директор центру подякувала військовим за турботу, а полковник Іван Зінько запевнив її в тому, що й нинішня ротація групи координації цивільно-військового співробітництва при штабі АТО не забуватиме про її вихованців.


Олексій ТРИГУБ


(із зони АТО).


Фото автора.