Наші заробітчани у Польщі не раз ставали жертвами обману нечесних працедавців. Та з’ясувалося, що звернення до суду може врятувати від шахраїв навіть нелегалів.

Так, нещодавно Білостоцький апеляційний суд (Підляське воєводство РП) залишив у силі рішення суду нижчої інстанції, яким роботодавця з-під Ольштина зобов’язали виплатити 102 тисячі злотих (нині майже 700 тисяч гривень) вісімнадцяти сезонним заробітчанам з України. Рішення набрало законної сили, тобто є обов’язковим для виконання.


Історія конфлікту типова. Група наших заробітчан упродовж весни-осені 2013 року на підставі усної домовленості з роботодавцем найнялися облагороджувати узбіччя доріг поблизу Ольштина за 130 злотих (приблизно 800 грн.) на день на особу. Окрім ставки, бізнесмен мав гарантувати працівникам нічліг, харчування (у вигляді «добових»), забезпечував транспортуванням до місця роботи та інструментом для косіння. Працювали по 12—13 годин на день, причому, за завданням власника, займались косінням трави не лише на узбіччях доріг, а й над меліоративними каналами та ріками Вармінсько-Мазурського воєводства. У листопаді, коли прийшов час розрахунку, а у заробітчан закінчувався термін дії віз, роботодавець заявив, що не може заплатити, бо має тимчасові фінансові труднощі, але зобов’язався виплатити гроші за кілька місяців праці на початку грудня. Проте не дотримав слова. Заробітчани повернулися додому, але уповноважили одного зі своїх, який мав змогу далі залишатися на території Польщі, звернутися з позовом до суду. Польська Феміда виявилась на боці наших співгромадян, незважаючи на те, що вони працювали нелегально.


Ошуканим подібним чином, які зневірились у можливості добитись правди, на замітку: усну домовленість між роботодавцем і заробітчанами суд прирівняв до договору-доручення. Підставою для такого висновку послужив, зокрема, факт, що таким чином заробітчани працювали у цього підприємця вже не перший рік, а також те, що він не вів жодного обліку та не здійснював особистого нагляду за виконанням робіт, що «однозначно вказує на те, що відповідача та групу українців пов’язувала домовленість про виконання роботи за винагороду».


Варшава.