У матеріалі «Голосу України» за 21 березня «Відмова ціною у 5 млрд. гривень» газета вже писала про ініціативу Міністерства фінансів і групи народних депутатів (подали проект постанови №4401) щодо анулювання ліцензії компанії «ЗЕОНБУД», провайдера цифрової мережі. У зв’язку з великим суспільним резонансом цієї проблеми ми вирішили більш докладно розібратися в роботі цифрової мережі й звернулися з запитаннями до Віктора Галича, генерального директора «Зеонбуду» (на знімку).

— «ЗЕОНБУД» виступає проти пропонованої націоналізації цифрової мережі. У чому ви бачите ризики цієї пропозиції?

— Насамперед потрібно визначитися з поняттями. Націоналізація — це передача у власність держави майна, що належить приватним особам. І проводиться вона в порядку, встановленому законом. Оскільки такий закон нині не прийнято, націоналізація в Україні проводитися не може. Ми маємо право говорити тільки про викуп державою цифрової мережі на підставі звичайних договорів купівлі/продажу. На цей момент компанія «ЗЕОНБУД» не одержувала офіційної пропозиції від держави про купівлю/продаж. Якщо зробить — ми її обов’язково розглянемо. Коли націоналізація проводиться в рамках закону або за спільною згодою держави і приватного власника, то жодних мінусів тут немає. Якщо не враховувати загальноприйняту думку, що держвласність працює менш ефективно й більш затратно. Однак у нашому випадку ми говоримо про спробу рейдерського захоплення цифрової мережі, на яке державні органі активно штовхають Мінфін і група народних депутатів.

— До чого можуть призвести ці дії?

— Передусім до зупинки цифрової мережі, що неминуче призведе до серйозних наслідків. По-перше, понад 10 мільйонів телеглядачів, зокрема 700 тис. малозабезпечених родин, втратять доступ до 32 каналів у відмінній якості. По-друге, з червня 2015 року виникне загроза зникнення телесигналу на 2/3 території країни. Щоб цього уникнути, уряду доведеться витратити з бюджету кілька мільярдів гривень на будівництво нової цифрової мережі. По-третє, 128 телекомпаній, зокрема 28 загальнонаціональних, які ведуть мовлення у цифровій мережі, втратять аудиторію, їхні ліцензії стануть непотрібними. Не варто забувати, що проблеми телеглядачів і телекомпаній припадуть на період президентських виборів. Хто в цьому випадку повірить у те, що це суто випадковий збіг, а вибори пройшли чесно і прозоро? При цьому цифрова мережа — єдина в країні, де транслюються тільки українські канали, а більшість телеглядачів — жителі сільської місцевості й невеликих міст, які раніше могли дивитися тільки 4—5 каналів у поганій якості. Але ключовою проблемою для економіки стане різке погіршення інвестиційного клімату України, оскільки такі ініціативи не відповідають європейським нормам і стандартам, відлякують міжнародних інвесторів не тільки в комунікаційну галузь, а й у будь-який інший сектор реальної економіки.

— Часто звучать запитання про завищені тарифи компанії на послуги. Наскільки ці обвинувачення обгрунтовані? Як формуються тарифи?

— У 2011-му, коли «ЗЕОНБУД» почав надавати послуги телекомпаніям, ми взяли за базу один в один тарифи державного Концерну РРТ і їх принцип формування — тариф залежить від потужності передавача. Ця логіка звична для телекомпаній, ми вирішили нічого не змінювати. Далі «ЗЕОНБУД» зменшив ці тарифи вдвічі, надавши каналам знижку в розмірі 50%. Вона надається й зараз, строк її закінчення — 2018-й.

Протягом двох з половиною років концерн ще тричі підвищував свої тарифи, «ЗЕОНБУД» не робив цього. Фактично наші тарифи в рази нижчі державних. Адже суттю послуги є не потужність передавача, а зона покриття, яку він забезпечує. Від розміру цієї зони залежить кількість глядачів, а отже, і кількість рекламних грошей, які одержить телекомпанія.

Оскільки цифрові передавачі вп’ятеро ефективніші аналогових, то в аналогового ретранслятора потужністю 1 кВт і цифрового 0,2 кВт зона покриття — а отже, кількість телеглядачів — однакові. В 2011 році у Концерну РРТ тариф для 1 кВт потужності становив 45,21 грн., у «ЗЕОНБУДу» для 0,2 кВт — 17,58 грн. Це значить, що за той самий обсяг послуги (зону покриття) «ЗЕОНБУД» бере плату в 2,6 разу менше, ніж концерн, а з урахуванням знижки 50% це вже 5,2 разу.

— Однак на практиці передавачі однакової потужності й технології найчастіше мають велику різницю в площі покриття. Чому так відбувається?

— Фахівці знають, що розмір зони мовлення дуже залежить не тільки від потужності передавача, а й від втрат у передавальній інфраструктурі. Тобто від якості мостів складання, антенно-фідерного тракту тощо. Коли в оператора мережі кабель китайський, а антена місцевого розливу, то абонент наївно платитиме операторові за 100 Вт потужності передавача, а в ефір випромінюватиметься тільки 20 Вт. І фактична зона покриття буде вп’ятеро менша тієї, за яку йде оплата. У «ЗЕОНБУДу» мости складання, кабель, антени — від кращих світових виробників, отже, гарантовані мінімальні втрати потужності й максимальна зона покриття. Із усього вищесказаного зрозуміло: фактичні тарифи «ЗЕОНБУДу» в 8—10 разів нижчі тарифів Концерну РРТ. Нам часто кажуть: давайте рахувати тарифи за витратами, а не за зоною покриття. Що ж, давайте. Вартість цифрового передавача потужністю в 1 кВт — 98 тис. дол., а аналогового — 18 тис. дол.

І приблизно таке само співвідношення по всій лінійці обладнання. У цифровій мережі 664 передавачі. От і виходить, що ми даємо ринку нижчі тарифи при значно більшому обсязі інвестицій. До речі, «ЗЕОНБУД» вклав у проект 134 млн. дол. Ці кошти компанія взяла в кредит. Минуло 3,5 року, а нам вдалося повернути тільки трохи більше половини. Це говорить про те, що ми не одержуємо від своєї діяльності наддоходів.

— Висловлюються сумніви в тому, що мережа покриває 95% населення. Ви готові до аудиту покриття по Україні?

— Потрібно розуміти, що ми відразу планували мережу саме з таким рівнем покриття. Тобто на це було розраховано все обладнання, усі комунікації. Планування проводилося кращими фахівцями Центру радіочастот з використанням спеціалізованої програми компанії ATDІ саме з такими показниками. Далі, «ЗЕОНБУД» закупив найякісніше і найнадійніше у світі телевізійне встаткування у німецьких і американських виробників. Його було встановлено у чіткій відповідності до параметрів розрахункової мережі. Після запуску інфраструктури в експлуатацію ми провели контрольні виміри зон покриття двох десятків передавальних станцій різної потужності, щоб переконатися у відповідності фактичних параметрів розрахунковим. Виміри підтвердили, що фактичні параметри навіть перевищують розрахункові, бо була використана більш перешкодостійка технологія Т2.

— Чи можуть канали бути впевнені, що сьогодні покриття залишається на такому само рівні?

— Для постійного контролю за показниками цифрової мережі ми встановили систему моніторингу й систему дистанційного керування нею в режимі on-lіne. Відслідковуються режими роботи не тільки всіх 664 передавачів, а й усього допоміжного устаткування. На всіх передавальних станціях установлено мультимедійні монітори, що цілодобово транслюють сигнал усіх 32 телеканалів, які ведуть мовлення у конкретному регіоні. Змінні чергові Концерну РРТ, як фахівці, незалежні від «ЗЕОНБУДу», мають можливість контролювати наявність і якість трансляції всіх програм цифрової мережі.

Усі показники роботи мережі автоматично протоколюються й архівуються Головною станцією. Ми завжди готові надати телекомпаніям доказову базу у разі виникнення в них сумнівів щодо виставлених нами актів виконаних робіт. Враховуючи зазначене вище, ми думаємо, що в нас досить об’єктивних підстав вважати: цифрова мережа повністю відповідає проектним розрахункам і забезпечує покриття 95% по населенню. Якщо ж у когось є сумнів і бажання провести інструментальний вимір зон покриття кожного з 664 передавачів, затративши на це приблизно 3—4 млн. дол. і 2 роки, то це його право. Але потрібно звернути увагу на той факт, що діючі аналогові мережі не мають карт покриття для кожного передавача, тим більше складених незалежними авторитетними міжнародними компаніями, як цього вимагають від «ЗЕОНБУДу». Мало того, аналогові мережі не оснащені системами моніторингу й дистанційного керування, тут не ведеться автоматичне протоколювання й архівування даних про режими їх роботи. Але ж правила гри для всіх мають бути однаковими.

— Є думка, що в Україні необхідно агресивніше рекламувати перехід на цифрове телебачення й ставити населення перед фактом: якщо не перейдете до червня 2015 року, то не матимете його взагалі. Як ви ставитеся до такої позиції?

— Є два кардинально відмінні варіанти висвітлення переходу на цифрове телебачення. Перший — зацікавити, запропонувати якісний і конкурентний товар, щоб телеглядач спокійно, усвідомлено й добровільно вибрав вашу пропозицію, послугу. Другий — налякати відключенням, примусити, зробити так, щоб телеглядачеві не було куди подітися. Ми певні — це соціально безвідповідально. Тому було обрано перший варіант, тим більше що в проекту є відмінний конкурентний товар — 32 безплатні українські канали. Про що й говорить динаміка підключень до мережі: 250—300 тис. нових абонентів щомісяця. А коли буде менше рейдерських атак і розбирань у ЗМІ, то телеглядач стане ще активніший. 

Фото надані компанією.

На фото: Київська радіотелевізійна вежа.

На фото: обладнання базової станції цифрового ТБ.