«Ви були поставлені перед вибором між війною і ганьбою. Ви вибрали ганьбу, але вас чекає і війна»
(В. Черчилль).
«У нашому випадку не лише Англія, але й уся Європа може отримати і ганьбу, і війну, і ядерну екологічну катастрофу, якщо не виявити мужності і рішучості».
Не таємниця, що головна загроза Україні під час воєнних дій — це напад на об’єкти її ядерної енергетики. Хоча найзахищенішими об’єктами країни є саме ці об’єкти, на які витрачаються значні ресурси, котрі можна було б використати на оборону країни, але, як виявилося під час підготовки до Євро-2012, захист від повітряної загрози цим об’єктам практично відсутній. Україна не має ні сучасних сил, ні засобів для відбиття повітряних нападів.
Ще 2011 р., коли було виявлено слабкі місця в захисті ядерних об’єктів від можливих нападів з повітря, пророблялося питання закупівлі сучасних систем протиповітряної оборони (ППО). Навіть за часів президентства Януковича Росія, до якої звернулися з цим питанням, відмовилася його розглядати. Тоді почало пророблятися питання закупівлі систем на зразок PATRІOT в країнах Західної Європи та США. У зв’язку з цим Росія оголосила протест, розцінюючи такий крок як рівнозначний оголошенню їй війни. Зараз ми розуміємо, що це питання було складовою майбутніх планів Росії щодо можливих воєнних дій проти України. Тепер стало відомо, як Росія цілеспрямовано нищила ППО України, спираючись на своїх ставлеників в системі її оборони.
При попередніх командувачах повітряних сил (ПС) України була майже знищена вся система ППО та військова авіація. У ті часи навіть самі розмови про розвиток і вдосконалення авіації і систем ППО були неприпустимими. Дивує той факт, що деякі з тих руйнівників вже у наш час продовжують залишатися в керівництві оборонної галузі країни. Напад Росії на Україну відкрив багатьом очі, але, і це дивно, не змінив кадрової політики в галузі оборони. Навіть сьогодні під час бойових дій продовжується стримування і саботаж із оснащення ПС України сучасними системами ППО. Україна, звичайно, могла б сама себе захистити, якби хоча б рік тому її керівництво звернуло на це увагу і радикально змінило кадрову політику в оборонній галузі. Зрозуміло, як ми вже переконалися, захист незалежності та територіальної цілісності України — це справа самих українців. Ніяких гарантій її безпеки ніхто дати не може. Будапештський меморандум виявився обманом, метою якого було всього лише обеззброїти Україну. Його підписання було фатальною стратегічною помилкою попередніх президентів країни, внаслідок якої тепер гинуть люди.
Звичайно, нікому, крім нас, немає діла до загибелі наших людей і втрати наших територій. Ми можемо розраховувати лише на пасивну та моральну допомогу. Але в результаті воєнних дій в Україні склалася велика загроза не лише їй, а й самому агресорові — Росії, а також Європі і всьому світові. В результаті наступу російських військ на шляху їхніх можливих проривів можуть опинитися об’єкти ядерної енергетики України. Відомо, що насамперед Росія намагатиметься пробити шлях суходолом до захопленого нею Криму.
На цьому шляху якраз і розташована Запорізька АЕС, що складається із шести надпотужних блоків. При цьому вони розташовані так, що прорив греблі Запорізької ГЕС (Дніпрогес) становить загрозу цим блокам. Дніпрогес будувалася у часи, коли не було такого явища, як ядерна зброя, а також достатньо ефективних засобів для знищення таких потужних споруд, якою вона є. Тому запас міцності Дніпрогесу значно нижчий, аніж у сучасніших ГЕС, розташованих по Дніпру. Отже, воєнні дії у цьому регіоні є небезпечними не лише Україні, а й усьому світові. Це реальна небезпека, що нависла над Європою.
Під час катастрофи на Чорнобильській АЕС, за даними наукових експертів, шлейф ядерного пилу з неї двічі обійшов планету. В Україні зараз 19 атомних енергоблоків та декілька об’єктів з галузі атомної енергетики, розташованих на шляхах можливої агресії Росії. Це не лише Запоріжжя, а й Дніпропетровщина та Миколаївщина. З огляду на те, як завзято росіяни розстрілюють зараз об’єкти коксохімічної промисловості та ТЕЦ на Донбасі, напрошується висновок, що вони не відають, що роблять. Тому об’єктами їхнього нападу можуть стати й інші об’єкти атомної та хімічної промисловості. Криміналітет із козацтва або звільнених з ув’язнення, з якого в основному складаються збройні сили Росії, що діють на території України, не усвідомлює того, яку небезпеку може нести руйнування або навіть пошкодження названих об’єктів. Їхню поведінку можна порівняти з поведінкою мавпи з гранатою.
Тому Європі та США пора припинити боятися Росію і, тим більше, висловлювати свій страх вголос. Висловлювання західних політиків на кшталт «ми стурбовані», «Україні не треба давати зброї», «в Україні і так багато зброї» заохочують Росію до ескалації агресії. Але замовчується той факт, що найсучасніша російська в найбільшій кількості зброя саме у руках росіян на окупованій ними частині території України. З огляду на таку безхребетність західного політикуму, для Росії такі слова перекладаються мовою її понять, як «ми боїмося Росії» і що «ви можете робити з Україною все, що вам заманеться».
Питання бойових дій в Україні справді не стосуються жителів Європи. І їй і всьому світові байдуже до цього. Проте Україна, захищаючи себе, захищає й Європу. Адже руйнування об’єктів ядерної енергетики в результаті воєнних дій зачепить не лише кожного жителя Європи, а й більшість людей та живих створінь всієї планети. Це, практично, буде та сама ядерна війна, про яку ми дивимося фантастичні фільми. Це спричинить всесвітню екологічну катастрофу, яка не омине нікого, навіть на південній півкулі.
20 квітня 2015 р. у місті Києві під головуванням народного депутата ІІІ скликання Миколи Габера відбувся круглий стіл на тему «Ядерна загроза світу, Європі та Україні», на якому розглядався проект «Захищене мирне небо». У ньому говориться про необхідність налагодження системи комплексної протиповітряної оборони (ППО) об’єктів ядерної енергетики України. Такий захист, на думку учасників круглого столу, має включати в себе постійне авіаційне військове патрулювання цих об’єктів, встановлення сучасних комплексів ППО та скоординовану систему оборонних засобів та засобів розвідки. Україна за умов війни зараз не в змозі забезпечити себе цими засобами. Тому, враховуючи те, що Україна добровільно відмовилася від ядерної зброї та статусу ядерної держави, мала в своїй історії таку фатальну помилку, та те, що вона пережила Чорнобильську катастрофу і страждає від воєнної агресії Російської Федерації, учасники круглого столу дійшли єдиної думки звернутися до МАГАТЕ, учасницею якої є й Україна, з пропозицією сприяти залученню через механізми МАГАТЕ та ООН міжнародних сил для забезпечення охорони об’єктів ядерної енергетики України. Перш за все сил тих країн, що підписали Будапештський меморандум. Певна річ, не враховуючи Росію.
Виходячи з міжнародної практики, Росія блокуватиме цю ініціативу тому, що об’єкти ядерної енергетики України розташовані по всій її території, і це значить, що повітряний простір України закриється для агресії Росії з повітря, що суперечить її планам щодо повної ліквідації української державності, бо вже зараз вона не визнає територіальних меж України, української національності й української мови. Отже, вона фактично щодо України взяла на озброєння ідеологію нацизму, яка суперечить засадам міжнародного права. Тому слід прогнозувати події. Якщо звернення до ООН про організацію міжнародних сил по захисту об’єктів МАГАТЕ на території України буде заблоковано, слід розглянути досвід подій в Іраку, коли ООН не дала мандат на дії в Іраку, а країни НАТО теж не підтримали ці дії. Тоді був задіяний механізм коаліційний, тобто була створена коаліція країн, які ліквідували загрозу розвитку конфліктної ситуації тодішнього режиму в Іраку. Це не дало змоги розростанню небезпечного для світового співтовариства режиму і попередило більш масштабну війну.
Росія вже порушила принцип недоторканності кордонів, як один із головних набутків миру, встановленого після Другої світової війни. Порушивши цей принцип, вона фактично розпочала Третю світову війну, чого більша частина країн ще не усвідомлює. Першими це на собі відчули Молдова і Грузія. В Україні першими прийняли на себе удар кримські татари, які почали чинити спротив агресії Росії у Криму. На жаль, Україна тоді не підтримала їх. Якби це сталося, то, може б, ми тепер не мали такої ситуації на Донбасі. Але війна зараз вже йде повним ходом, і загроза переростання її в ядерний конфлікт навіть більша, ніж хтось про це думає в Європі. Навіть не застосовуючи ядерної зброї, про що зараз часто говорить Путін, лякаючи європейських лідерів. Росія може спричинити ядерну катастрофу застосуванням звичайних видів озброєнь щодо об’єктів ядерної енергетики України.
Тому зараз головною небезпекою для всього світу є боягузтво і нерішучість західних політиків. Такою поведінкою вони провокують Росію на подальшу військову агресію. Європейські політики забувають негативний досвід політики Чемберлена, який проголосив після переговорів 1938 р. з Гітлером у Мюнхені тезу про те, що він привіз Англії мир. Натомість Черчилль на те зауважив: «Ви були поставлені перед вибором між війною і ганьбою. Ви вибрали ганьбу, але вас чекає і війна». В нашому випадку не лише Англія, але й уся Європа може отримати і ганьбу, і війну, і ядерну екологічну катастрофу, якщо не виявить мужності і рішучості.
Друкується в рахунок квоти Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.
