Узявши на себе роль «свахи», Луганська військово-цивільна адміністрація (ВЦА) розвиває стосунки між товаровиробниками й торговельними підприємствами

За час збройного конфлікту в Донбасі Луганська область втратила 68 відсотків об’єктів роздрібної торгівлі і сьогодні їй доводиться завойовувати споживчий ринок по-новому. У тому числі і свій, регіональний. В умовах обставин, що склалися, завдання це непросте. З одного боку, втративши свої колишні позиції, товаровиробникам сьогодні не вистачає сил і можливостей, щоб потіснити старих «гравців» на споживчому ринку регіону і вписатися в систему. З другого боку, насправді з’ясувалося, що частина виробників не вміють це робити, не впевнені у своїх силах, а між ризиком і вичікуванням обирають останнє. Унаслідок економічні проблеми окремих підприємств переростають у соціальне лихо того регіону, в якому вони розташовані.
Днями в Луганській ВЦА відбулась нарада виробників молочної продукції і представників торгівлі. Його учасники називали багато цифр, які загалом склали таку картину: область втратила не тільки значну частину свого промислового потенціалу (хлібокомбінати, наприклад, використовують його лише на 61 відсоток), але й величезну частку споживчого ринку. Вся окупована частина Луганщини — це промислові регіони, яких «годували» північні сільськогосподарські райони. Сьогодні, як відомо, існує економічна блокада території противника, і ця обставина поглибила й без того складну ситуацію з реалізацією продукції. Особливо молочної. Виробники скаржаться: холодильники забиті «молочкою». До того ж кожен із керівників підприємств-переробників стверджує, що якість його продукту перевершує якість відомих брендів. Та й ціна набагато нижча. Але свої, місцеві, торговельні підприємства традиційно завозять харківську або куп’янську «молочку». Хоча в місцевої й оптова ціна нижча, і витрати на логістику не такі високі. Одне слово, вона коштує набагато дешевше.
На Марківському сироробному заводі, який нещодавно відкрився після реконструкції, на складах сьогодні накопичилося майже 150 тонн сирної продукції високої якості. Водночас у жодному із сєверодонецьких супермаркетів торговельних мереж «Велика кишеня», «Сільпо», «Абсолют» марківського сиру немає. Немає його й у невеликих приватних магазинчиках. Чому? А дуже просто: виробники сиру до торговельних мереж не зверталися, а продавців про такого виробника не було оповіщено. Рекламою своєї продукції сирзавод теж не займався, тому що на це в нього немає грошей. Спасибі облдержадміністрації. Вона звела партнерів і, взявши на себе роль «свахи», запропонувала низку варіантів розвитку відносин між товаровиробниками й торгівлею, а також популяризації луганського продукту. Як усередині своєї області, так і на рівні Києва. Ідеться передусім про презентацію продукції луганської марки, про різні конкурси, організацію виставок і ярмарків. До цієї роботи обіцяють підключитися й податкові служби. Є завдання й правоохоронцям, оскільки на споживчому ринку сьогодні багато фальсифікацій. Скажімо, Новопсковський і Троїцький молокозаводи давно не працюють, проте в торговельній мережі Сєверодонецька можна купити вершкове масло цього виробництва. При перевірці з’ясувалося, що під маркою відомих в області заводів продавали спред полтавського «розливу». Під час обговорення загальних проблем народилася ініціатива — провести в області місячник якості. Йдеться не тільки про продукцію, а й про якість партнерських відносин. Щоб «свої своїх не давили».