До ситуації в атомній енергетиці сьогодні прикута увага всього суспільства. В умовах, коли втрачено потужності з видобутку енергетичного вугілля на сході України, стає очевидним, що енергетичну незалежність країни забезпечуватиме саме атомна генерація. АЕС відіграють провідну роль у виробництві електроенергії в Україні. Чи готовими виявилися підприємства галузі до збільшеня навантаження? Крім того, для країни, що пережила Чорнобильську трагедію, питання безпеки роботи атомних станцій залишається делікатним і актуальним.
Ситуацію на підприємствах галузі вивчали журналісти «Голосу України». Пропонуємо першу публікацію з цієї теми, присвячену Южно-Українській АЕС.

Багато агрегатів і обладнання на другому блоці Южно-Української АЕС могли б ще працювати, однак їхній рівень безпеки й ефективності вже не відповідає вимогам сучасності. Вихід — у модернізації, до того ж терміновій.

Місто-мрія

Рівно сорок років тому, навесні 1975-го, у степу на березі Південного Бугу розвернулося грандіозне будівництво. Місце виявилося ідеальним для створення енергетичного підприємства новго типу, де комплексно використовувалася б енергія, яку генерують атомна, гідро-, що й гідроакумулююча станції. Передбачалося спорудження трьох енергоблоків з реакторами потужністю в тисячу МВт кожен і будівництво міста-супутника АЕС. Перший блок було введено в енергетичну систему наприкінці 1982 року, другий і третій — відповідно 1985 і 1989 років.
Паралельно зі станцією стрімко зростало й місто — наймолодше і, мабуть, найнезвичайніше на Миколаївщині. Його, надто не фантазуючи, назвали Южноукраїнськом, «на честь» атомної, завдяки якій воно і з’явилося на світ. Кажуть, найближчим часом місто отримає нове ім’я. Тоді це буде єдиний населений пункт в Україні, який перейменують не з політичних міркувань. Нудна, суто технічна назва надто вже не відповідає потужній енергетиці, значенню й навіть самому духу яскравого й дуже позитивного міста.
Тим часом уже встигло з’явитися на світ, вирости, вивчитися й прийти працювати на АЕС перше покоління корінних южноукраїнців. Станція зростала разом з ними: уже майже завершувалося будівництво четвертого енергоблока, але раптом вибухнув Чорнобиль, а за ним розпався й Союз «нерушимый»...
Спорудження блока зупинили на невизначений час. Нині на його території діє ефективний навчальний центр — тренажер, максимально наближений до умов реальності. Але кожен працівник АЕС мріє й свято вірить: урочисте відкриття номера четвертого — не за горами. Дуже вже він потрібний: не тільки цьому місту й цим людям, а й усій країні.

Друге життя другого блока

На сьогодні надзвичайно важливим для АЕС є продовження експлуатації другого енергоблока. Він уже відслужив відведені за регламентом тридцять років, і тепер блок потрібно або зовсім зупиняти й міняти на новий, або подарувати нове життя старому. Перше — довго й дорого. Друге — теж нешвидко й недешево, але в рази вигідніше.
Ситуація для Южно-Української АЕС не нова. Тут є аналогічний досвід «реінкарнації» першого, найстарішого, блока і є висококваліфікований персонал. Головна складність у тому, що істотно знецінилася національна валюта, а ліміти залишилися колишніми. Розроблено програму продовження експлуатації другого блока. Йдеться не тільки про заміну обладнання, яке повністю відпрацювало свій ресурс. Багато агрегатів і обладнання тут могли б ще працювати багато років, проте рівень безпеки й ефективності вже не відповідає реаліям сучасності. Нова техніка максимально розширить можливості експлуатації й знизить ризики. По суті, після заміни обладнання від старого блока залишаться лише стіни.
Термін експлуатації блока минає в травні 2017-го. Вимоги жорсткі: не встигнуть — другий блок буде закрито. Але атомники налаштовані не тільки встигнути, а й дещо випередити час.

«Технічно готові працювати у стовідсотковому режимі»

Андрій Бендюков, заступник головного інженера АЕС з модернізації та реконструкції:
— Не всі знають, що минулої зими атомна енергетика фактично на собі витягла ситуацію в Україні. Були дні, коли ми виробляли 70 відсотків усієї електроенергії країни. Припускаю, що й наступна зима не буде простішою. Безумовно, атомна енергетика й наша АЕС, зокрема, готова підставити своє плече у важкий момент — і технічні можливості для цього є. Фахівці зрозуміють: режим простоювання — невидача потужності — для безпеки не кращий, ніж робота на потужності. Технічно готові працювати в стовідсотковому режимі. Робитимемо все від нас залежне, щоб зиму пережити нормально.
Дмитро Соколов, заступник головного інженера АЕС з ядерної та радіаційної безпеки:
— Технічні можливості дають змогу нашому підприємству не тільки працювати на повній проектній потужності, а й дещо підняти цю потужність, не виходячи за рамки безпеки. Це один резерв. І другий — скорочення простоїв блоків у ремонтах. Енергосистема повинна продукувати енергію незалежно від обставин. І ми її продукуємо, чітко дотримуючись усіх необхідних правил для того, щоб електроенергія була безпечною — це безумовний пріоритет нашої роботи. У липні на плановий ремонт буде зупинено перший енергоблок. За планом він займе 52 доби, з вересня й усю зиму він уже буде на повній потужності. До третього блока завантажили паливо з таким розрахунком, щоб зупинити його на перезавантаження у березні — пройти зимовий період. Хоча не виключено, що у зв’язку з дефіцитом електроенергії палива може не вистачити й перезавантажувати його доведеться раніше. Щодо збільшення планової потужності, така робота вже давно ведеться на пострадянському просторі і багато станцій з нашим типом реактора успішно працюють на 104—107, а подекуди у світі навіть на 109 відсотках від проектної потужності. Зможемо й ми — після того, як проведемо комплекс заходів, які гарантуватимуть безпеку.

Запасу міцності, закладеного сорок років тому, достатньо

Питання, звичайно, дуже цікаве. Реактори ВВР-1000, які «трудяться» на Южно-Українській АЕС, проектували в 70-х роках минулого століття, а вводилися в експлуатацію в 80-х роках, тобто вже досить давно. Блок №1 став найпершим у тодішньому СРСР! І весь цей час технічний прогрес не стояв на місці. Змінилися основні системи вимірювання й регулювання, іншим стало паливо. І ті запаси міцності, які закладалися ще радянськими інженерами, тепер можна використовувати на практиці.
Але «чорнобильський синдром» спонукує українських атомників бути надвимогливими в питаннях безпеки. Як визначити граничну «безмежну» потужність, допустиму в конкретному випадку? Як її підтримувати? Відповіді на ці запитання уже є. На перших двох блоках АЕС провели увесь комплекс робіт, що дають змогу вийти за рамки проекту — замінили на найсучасніші й найнадійніші всі системи вимірювання й управління, перепідготували фахівців. За консервативніших підходів, резерв потужності становить два відсотки — це чимало.
Уже нинішнього року на першому енергоблоці зросте потужність: концептуальне рішення щодо цього ухвалено й погоджено з регулятором. Щоправда, для початку атомники дещо перестрахувалися і встановили собі граничну планку на позначці в півтора відсотка. Але, як вони стверджують, це тимчасове обмеження, цілком реально вийти в майбутньому на показник у чотири відсотки. А це вже величезний плюс до загальної енергетики України.

Миколаївська область.

Пряма мова

Володимир Авраменко, заступник генерального директора Южно-Української АЕС з кадрів і соціального розвитку:

— Є дисбаланс у тепловій енергетиці держави. Деякі потужності втрачено. Поки вони відновлюватимуться, атомна енергетика має взяти на себе більше роботи, ніж це було в попередні роки. Розглядаємо можливість у пік навантаження — осінньо-зимовий період — змінили плани так, щоб максимально закрити навантаження. У такій ситуації ми маємо якомога раніше ввести другий блок в експлуатацію.
Двічі проводили збори з підрядниками (у роботах беруть участь 32 підприємства) і шукали можливості ущільнити графік робіт. Програму розраховано на 300 діб, і завершиться вона у березні 2016-го. Знайшли резерви — закінчимо раніше, у грудні нинішнього року, за 222 доби. Без ризиків і втрати якості. За нашими національними нормативами можемо продовжити експлуатацію на наступні десять років. В усьому світі можна на двадцять, але в нас не можна. Можливо, ці вимоги зайві — такого висновку дійшли у Міністерстві енергетики й Комітеті ядерного регулювання. Наприклад, перший блок після реалізації програми продовження експлуатації може служити ще двадцять років. Щонайменше. Але було ухвалено рішення запустити його на десять — до наступної переоцінки безпеки. Якщо через десять років звіт з безпеки буде затверджено, то енергоблок зможе працювати ще десять років.

Фото відділу роботи із громадськістю й ЗМІ Южно-Української АЕС.