Уявіть ситуацію: ви собі живете-поживаєте і навіть нічого не знаєте про те, що на місці вашого помешкання вже давно комусь кортить побачити свою прибуткову рідну багатоповерхівку. А між тим уже давно без вашого відома і вашої згоди чиновницькою рукою намічено і підписано знести ваше родинне, до речі, приватизоване(!) гніздо на догоду товстосуму (тепер його по-сучасному називають інвестором), який мріє оглянути навколишні обрії з висоти вже свого приватного 25-го (чи й вище) поверху.
Не просто намічено, а й уже відображено на кресленнях благородними планами, посилаючись начебто на потребу розвитку відповідної території.
Відверто кажучи, в українській столиці боротьба підтримуваних міським або й ще вищим чиновництвом «інвесторів» з киянами (мешканцями Березняків, Позняків, Микільської Слобідки тощо) вже заслуговує томів свого літописця. 
...У 1960-х роках мешканці Лівобережки на вулиці Марини Раскової збудували два кооперативні триповерхові гаражі — «Русанівський 1» і «Русанівський 2». За словами голови правління «Русанівського 1» Юрія Забігайла, вони нині дають прихисток для понад 800 автомобілів. Земля під гаражами приватизована. Зрозуміло, усі бокси також приватні. Завдяки дбайливому обслуговуванню обидві будівлі перебувають у належному для виконання своїх функцій стані. 
Проте цими днями членів кооперативів, як грім серед ясного неба, вразила новина. Власне, новина для них, а не для тих, хто вже багато місяців тому приготував за їхньою спиною вкрай неприємний сюрприз. Виявляється, міська влада задумала знести їхні гаражі. Вони начебто стали на заваді для здійснення проекту будівництва «швидкісної магістралі Троєщина — Осокорки». Та чи справді це так?
Не братимемо на себе функції фахівців містопланування, але навіть для простої нормально мислячої людини зрозуміло, що простору для цієї магістралі, потребу в якій, до речі, ще слід довести, цілком досить для здійснення цього проекту. Тому, скажімо, сусіднє з гаражами пожежне депо, що стоїть фактично на одній лінії з «Русанівським 1», ніхто зносити не пропонує. Неважко здогадатися: гаражі мають стати жертвами відомої епідемії, що вразила Київ — будівельної сверблячки, яка натикала там і сям багатоповерхові житлові будинки. Очевидно, дедалі менше стає в місті вільних п’ятачків з розвиненими комунікаціями, де ця бацила могла б якнайлегше оселитися. Тому руки «інвесторів» вже тягнуться до функціонуючих об’єктів.
І ще один аспект, який не можна оминути увагою. Чому в місті, яке намагається видавати себе за європейську столицю, такі речі робляться кулуарно, за спиною людей, інтереси яких можуть постраждати? Чому ніхто з представників міської чи хоча б районної державної адміністрації не побував у колективах автокооператорів, щоб поінформувати їх про плани розвитку міста в частині, яка стосується цих конкретних людей?
Невже горе-чиновникам і народним обранцям з Київради не зрозуміло, що схвалення проекту означає народження нової гарячої точки протистояння в місті? Бо ніхто в кооперативах добровільно від своєї власності не відступиться.

Георгій Косих, член кооперативу «Русанівський 1».