Мобілізований сумчанин Іван Т. потрапив до військової частини, яка з лютого і досі «формується». За його словами, жодного централізованого забезпечення особового складу немає. Бійці виживають завдяки добрим людям, які вдягнуть та нагодують.
Приїхавши додому, гвардієць вийшов на контакт із волонтерами Ольги Саліпи. Не залишили без допомоги: одягли у новеньке обмундирування, вручили дещо з військового спорядження. Патріотично налаштований боєць зізнався, що від служби не отримує морального задоволення. Сподівався захищати Україну від ворога зі зброєю в руках, а натомість служить у підрозділі на кшталт «стройбату» за старшого, куди пошлють. Військова підготовка відсутня. Після цієї розповіді охтирські волонтери зв’язалися зі своїми колегами із зони АТО та домовилися про пряме постачання адресної волонтерської допомоги землякам. І що б ви думали!
«Висилаємо одним, а хапають зовсім інші, — обурюється волонтер охтирчанин Павло Лисенко. — Востаннє нашому землякові навіть крихти не дісталося. Це нормально?»
Це запитання «Голос України» переадресовує Президентові Петру Порошенку з надією не тільки на відповідь, а й ознайомлення українців із вжитими заходами з оздоровлення українського війська. Виходить, що генерали цистернами сточують єлей із трибун, а мобілізовані ще взимку солдати досі змушені мало не босоніж «обпилювати» груші в прифронтовій зоні та чекати волонтерських подарунків. Тим часом «генеральські мундири» продовжують звітувати про власні титанічні зусилля, спрямовані на моральну підтримку, матеріальне та бойове забезпечення новобранців української армії.
Сумська область.
