Сімдесят чотири роки тому розпочалася страшна війна. Багато в чому — з вини й за підтримки офіційної Москви. Понад рік тому з вини й за підтримки того-таки Кремля знову заговорили гармати. В ім’я «великої» місії збожеволілої влади РФ. За рік смерть братів-українців для більшості росіян стала нормальним явищем. Тому що нав’язаний політикою путіна «патріотизм» дає змогу не думати. Заздрити. Мстити за свободу. Ненавидіти. І вбивати «в ім’я миру». І хоча останнім часом риторика зомбуючих російських каналів перекинулася з ядерного попелу на ціни, «мораль» сюжетів не змінилася: Росія йде до дна, але це добре. На щастя, не всі росіяни вчаться любити війну. Патріотів мало, але вони є. Боріться за мир!

Ольга БАГРІЙ (Володимир, безробітна):
— Відчепіться ви вже від України! Подумайте про дітей та онуків! Згадайте, що Німеччина досі до кінця не реабілітувалася за Другу світову! Як можна народжувати дітей і жити одним днем?! Порахуйте, скільки років Путіну. А скільки буде вашим дітям та онукам через 20—30 літ? Що б ви сказали своїм батькам, дідусям і бабусям, якби довідалися, що вони співробітничали з фашистами? Як би ви до цього поставилися? Ну включіть уже здоровий глузд, росіяни!!! Адже не могла вся країна здуріти настільки, щоб не бачити очевидного... Я була в Донецьку, коли окупували тільки один будинок. Ніякого ажіотажу я не бачила. Мирний народ у красивому мирному місті жив своїм мирним життям. Чекали, що Київ вирішить ситуацію за допомогою спецвійськ. Усе, як у фільмі про заручників і терористів. Ну бачила я на ринку жінок, що торгують товарами з Росії... Але вони, крім Москви, не могли назвати жодного міста в Росії. Якби вони так любили Росію, то цікавилися б її проблемами, станом справ у країні... Так, як роблять нині щирі патріоти Росії. Ми ж раніше взагалі не знали, що є в Україні Широкине, Марї’нка, Піски, Іловайськ, Дебальцеве. І далі б не знати, якби не рашистська агресія. І найбільше розчарування — наші чоловіки, які, коли захотіли б, давно припинили це неподобство.
Олексій ЛЕБЕДИНСЬКИЙ (Москва, музикант, фотохудожник):
— Із Росії їдуть уже най-найщіріші патріоти, які навіть протягом останнього року намагалися вірити в краще, чіплятися за надії на проблиски розуму. Але ні, неможливо жити серед божевільної тупості, аулу та агресії. Путін, ти — ворог усього живого і світлого, ворог свого народу і країни, ворог сусідів і небезпека для всього світу. Ти — не людина, ти — виродок.
Олександр ВОЛКОВ (Санкт-Петербург, лінгвіст, бізнесмен):
— Деякі люди вважають, що я злий на Росію або ненавиджу її. Пояснюю. Я люблю Росію й хочу, щоб вона була прекрасною і процвітаючою країною. Але я ненавиджу радянську владу й більшовизм, які практично вже майже знищили Росію й усе російське в росіян.
Сьогоднішня влада в Росії — це переодягнені й перефарбовані комуністи. Усі, хто у верхніх ешелонах влади, були в КПРС до 1991 року. Вийшли вони з неї з однієї єдиної причини: шлях до влади перестав пролягати через КПРС. Жодних ідей і переконань у цих людей немає, крім бажання влади, привілеїв і грошей.
Я хочу, щоб моя батьківщина стала цивілізованою країною, яких навколо неї більшість.
Лицеміри й брехуни сварять Європу та Америку, а самі їздять туди відпочивати, відправляють туди своїх дітей на навчання. І все це вони роблять за гроші обкраденого ними народу.
Влада і батьківщина далеко не одне й те саме. У Німеччині був нацизм, нині його віддано там публічному історичному осуду. Після війни була проведена денацифікація. То що, ті, хто пішов проти націонал-соціалізму, — не патріоти, а вороги Німеччини? У Німеччині немає пам’ятників Адольфу Гітлеру. Але ж могли б бути, «патріоти» з коритоподібними ротами могли б кричати: «Це наша історія! Яка є така є!».
Ще раз. Влада і Батьківщина — це не одне й те саме.
Я люблю Батьківщину й ненавиджу владу.
Більшовики створили партію і партійну державу, де відбувалася антиселекція людського матеріалу. Виводилися цілі породи мерзотників і негідників. На жаль, у РФ усе залишилося, як колись. Старі клани у владі. Комуністична партія змінила ім’я й навіть розділилася. Ці партії — коридор, шлях у владу. Тому лад Росії — це більшовизм. Тільки більшовики РФ у тисячі разів багатші, ніж більшовики в СРСР. Щоб знищити більшовизм у РФ, потрібно зламати хребет партії й вигнати із влади комуністичні клани. Це ключ до перемоги. Саме це намагається зробити Україна. Саме цим українці налякали більшовиків РФ, які, розпочавши війну проти України, видали себе і свої страхи.
Свободі славу сьогодні співають українською мовою.
Слава Україні!
Ігор ЕЙДМАН (Нижній Новгород, соціолог) :
— Цілком можливо, що новий виток російської агресії проти України, що призвів до запеклих боїв під Мар’їнкою, — помста за призначення Саакашвілі керівником Одеської області. За всієї зовнішньої парадоксальності це цілком реальна версія. Вона реальна саме тому, що зовсім нелогічна. Адже путінська політика останніх років не піддається жодній логіці.
Звичайно, якби в Росії існувала нормальна осудна влада, її б зовсім не цікавило призначення в Україні на керівну посаду відставного грузинського політика. Однак визначає політику нашої країни її президент. Путіним керують не раціональні міркування, а емоції й хворобливі психологічні комплекси: гнів, ненависть, помста, параноя. Для Путіна Саакашвілі — особистий ворог. Те, що нинішня українська влада взяла колишнього президента Грузії у свою команду, дала йому серйозну посаду в регіоні, що сприймався ще недавно як частина російської сфери впливу, для Путіна прямий виклик, особиста образа. А на такі виклики в нього тільки одна відповідь — насильство, терор, війна.
Андрій АРХАНГЕЛЬСЬКИЙ (Москва, журналіст):
Господи, включив КП. Сидять там троє ведучих... Не хочу навіть називати їх. Чоловіки, жінка. Про ракети розмовляють, зрозуміло. З’ясовують питання: «чи встигнемо ми завдати випереджального удару» і «завдати його першими». Гарненько так обговорюють. Як за хлібом піти. Як жити з цими людьми? Вони ж не хочуть жити. Вони хочуть померти.
Ведучий смішний. Він переживає, що «знову» доведеться «відповідати» по американських базах у Німеччині і Франції, а сама Америка знову ні при чому. Чути в ефірі, як важко дихає ця людина. Не може змиритися з такою несправедливістю. Просто от неможливо змиритися з цим.
І от вражає ще це «ми». Ми відповімо, ми розмістимо. Ідентифікація себе з ракетою. Фрейд там узагалі перевертається від кольок і більше не може.
«Вони вже обступають нас жерлами своїх ракет», «уже в них 17 хвилин підлітного часу!» — зітхає ведучий знову.
Ведучий нервує. Реально. «Уже 12 хвилин підлітний час».
На щастя, там є ведучий з іншою позицією трохи, який закликає «не починати гонку озброєнь». І от вони сперечаються тепер. Просто якась «КП на кушетці». Концентрат сьогодні, субстрат у чистому вигляді.
Розмова:
Слухач: «П’ятірочка ракетоносців в океані!» — «Дякую!».
«Ракети й бомби зайвими не бувають. Будемо голодні, але з бомбою», — пише слухачка.
73 відсотки підтримують... Щось там підтримують... Я вже боюся уточнювати, що...

Підготувала Наталя ЯРЕМЕНКО.

 

 

У центрі Москви біля метро «Полянка» пікет руху «Солідарність» проти політики Путіна стосовно України.

Фото Алли НАУМЧЕВОЇ.