За всю історію Тернопільщини Степан Барна (на знімку) — наймолодший її очільник. Йому 35. Уродженець області. Історик за фахом. Навчався в аспірантурі Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАН України. Кваліфікацію економіста здобув в Інституті післядипломної освіти Тернопільського національного економічного університету. Стажувався в Іллінойському (США) та Варшавському (Польща) університетах. Обирався депутатом Тернопільської обласної ради, депутатом Верховної Ради VІІІ скликання (Блок Петра Порошенка). З квітня цього року — голова Тернопільської облдержадміністрації. Про насущні проблеми краю, шляхи їх розв’язання Степан Барна розповів нашому кореспонденту.
— Днями ви отримали повістку з військкомату. Підете служити?
— Буде потрібно — піду. Я військовозобов’язаний, сержант запасу, пройшов медичний огляд, визнаний придатним до служби в армії. Приписаний до Тернопільського батальйону територіальної оборони. Скажуть — піду в зону АТО. Підлеглим наголосив: мобілізація стосується всіх без винятку — це моя принципова позиція.
— До речі, Тернопільщина виконала останнє мобілізаційне завдання на рівні 72 відсотків, тоді як попередні — лише на половину. Як це вдалося?
— Ми почали популяризувати службу в армії, шукаємо порозуміння з людьми. Заохочуємо різними методами. Скажімо, людина без роботи. Обіцяємо її працевлаштувати. Одну зарплату отримує в армії, другу, наприклад, — на сільгосппідприємстві. Керівники аграрних підприємств пішли нам назустріч. У ТОВ «Україна» служить 40 чоловіків, стільки ж у ТОВ «Бучачагрохлібпром». Є й інші приклади. Я сказав військовим комісарам: сафарі на призовників в області влаштовувати не будемо, з людьми треба розмовляти, показувати приклад. Переконаний, що служба в армії не мине нікого, яка б хвиля мобілізації не була, тож краще її відбути.
Не менш важливо виконувати інші завдання з оборони країни, зокрема, зі зведення фортифікаційних споруд. Наші будівельники одними з перших впоралися із завданням, проклавши понад 16 кілометрів траншей, опорних пунктів, бліндажів, хоч інколи доводилося працювати під обстрілами. Область отримала додаткове завдання від Міноборони. Будівельників треба забезпечити харчовими продуктами, механізмами, матеріалами — і ми з цим справляємося. Окрім фахівців, щотижня по дві хури з продуктами відправляємо військовим центрам, де служать наші земляки, на сході утримуємо кілька військових частин, певну частку виділяємо цивільному населенню. Всього за два місяці спільно з громадськими організаціями, волонтерами, аграріями область спрямувала для потреб армії майже 500 тонн харчових продуктів. Гадаю, ця робота не менш важлива, ніж та, яку б я міг виконувати на передовій.
— Вам не потрібно було довго вникати у ситуацію, оскільки ніколи не поривали зв’язки з рідним краєм. Уже визначили пріоритети у його розвитку?
— На передньому плані — розвиток аграрного сектору. Але не просто вирощування сировини, а й налагодження переробки, створення робочих місць передусім у тваринництві, садівництві. Відкриваються непогані перспективи. У вже згадуваному товаристві «Бучачагрохлібпром», наприклад, розбили 600 гектарів саду. У сезон тут працює 600 осіб, у міжсезоння — 200. Думають і над зберіганням садовини, її переробкою. Взагалі на Тернопільщині останнім часом розбили багато садів за новими технологіями — це дуже перспективний напрям розвитку села. Аграрії дають собі раду із залученням інвестицій. Головне — не заважати. Тож моє завдання — максимально лібералізувати відносини між бізнесом і контролюючими органами. Податківці мають не тероризувати підприємців, а надавати послуги, консультувати. Коли почав аналізувати ситуацію, з’ясувалося, що десь 30 наших підприємств сплачують митний збір в інших областях. Чому? Після розмови з керівником митної служби 10 підприємств уже почали сплачувати митний збір тут, на місці, а це 25 мільйонів гривень. Гадаю, повернуться й інші, більше штучних перепон ніхто не створюватиме.
— В області практично не залишилося великої промисловості. Без інвестицій її не відродити, а з цим тепер сутужно...
— Я затятий оптиміст, і життя підтверджує, що і в нинішніх умовах можна залучати інвестиції. Ось підприємство з німецьким капіталом «СЕ Борднетце-Україна» до кінця року обіцяє створити додатково 700 робочих місць, а воно — одне з найбільших в області, там задіяно понад 3 тисячі осіб, уся продукція йде на експорт, пристойні заробітки. Займаємося тим, щоб забезпечити державними замовленнями підприємства, які працюють на оборону: «Оріон», «Ватру». Хочемо «вибити» замовлення від Міноборони на виготовлення камуфляжної тканини на підприємстві «Тектерно». Перші партії показали, що вона дуже якісна: не горить, не промокає — те, що потрібно військовим. Пріоритетним завданням також є відновлення роботи підприємств спиртової галузі, яка давала значні надходження до місцевих бюджетів. Орієнтуємо підприємства на виробництво і харчового спирту, і біоетанолу. Причому не лише для внутрішнього ринку, а й на експорт. Чотири заводи вже працюють, п’ятий запускаємо днями, а до кінця року випускатимуть продукцію усі десять. Складніша ситуація з цукроварнями. 2015-го мало посіяли цукрових буряків, ситуацію вже не виправити. Працюватимуть лише три з дев’яти підприємств. Одне можу сказати з певністю: порізати обладнання нізащо не дам. Наступного року збільшимо посівні площі під солодкими коренями — і заводи будуть задіяні.
— Кожен керівник, який приходив в область, обіцяв навести лад з кар’єрами, але десь третя частина з них як працювала, так і працює у «тіні». Можна їх легалізувати?
— Треба! Мав розмову з підприємцями, які працюють у цій галузі. Пообіцяв: якщо створять хоч кілька робочих місць, справно платитимуть податки, матимуть спокій від правоохоронних органів, адміністрації. Вже легалізовано три кар’єри у Теребовлянському районі, один — у Збаразькому. Це тільки початок. Раніше як було? Хабарі носили голові райдержадміністрації, прокуророві, начальнику міліції... Ми ці лазівки перекриємо. З корупцією можна боротися, було б бажання.
— Маєте команду, на яку можна покластися?
— У райони прийшли нові керівники: молоді, активні, мотивовані досягти результатів. Підписав понад сто подань відповідно до закону про очищення влади. Водночас готую пакет пропозицій про оголошення конкурсу на вакантні посади в органах державної влади. В чому маю стовідсоткову впевненість: у цьому приміщенні жодна посада не продалася. Тільки ділові якості, тільки патріотизм. Домовився, щоб кожен керівник відкрив свою сторінку у соціальних мережах, так оперативніше спілкуватися. Окрім того, я відкритий для будь-якого жителя області, чим багато хто вже користується. Тож інформацію черпаю не лише з офіційних джерел, а й зі звернень мешканців регіону через соціальні мережі. Намагаюся оперативно реагувати.
— Те, що ви були народним депутатом, допомагає у теперішній роботі?
— Тут дещо інший підхід, більший простір, можливість набути всебічного досвіду. Але з точки зору налагодження стосунків, то я збагатився ними саме під час роботи у парламенті. Створено міжфракційне об’єднання «Тернопільщина», постійно контактую з депутатами від області, виробляємо спільну позицію, лобіюємо інтереси краю. Безперечно, у нинішніх умовах працювати непросто, але цікаво і відповідально.
Фото надане прес-службою облдержадміністрації.
