Сільські діти проводять канікули, збираючи і продаючи ягоди та городину

Солодкі запашні ягоди, сонячна лісова галявина, спів пташок і аромат трав — що може бути приємнішим? До переваг «домашнього» відпочинку подоляни стали уважніше приглядатись нинішнього сезону, коли будь-які туристичні поїздки та курортні розваги для більшості просто не по кишені. Тож і дорослі, і діти все частіше торують дорогу до сільських бабусиних хат чи заміських будиночків. Але далеко не всі їдуть туди лише за відпочинком. Не тільки дорослим, а й дітям доводиться поєднувати літнє дозвілля з роботою.
Андрій підтримує нашу розмову не так з цікавості, як з величезним бажанням побачити у мені не співбесідника, а покупця. У підлітка в руках півлітрова баночка з лісовими суницями. Ще кілька стоїть просто на землі. Хлопчина просить по 25 гривень за банку, але продати непросто. Через те що ягідний сезон у розпалі, такого товару на базарі чимало. Але покупці не розмітають його: такі гроші за цілющу і пахущу смакоту далеко не всім по кишені. Покупці проходять повз Андрія, але він не втрачає надії і своєї ціни тримається міцно. Бо ж назбирати стільки ягід — теж непросто. До лісу йдуть всією родиною, навіть семирічну сестричку беруть. З неї користі, правда, не так вже й багато: важко втриматись, і частина ягід йде не в банку, а просто до рота. І все ж кожен знає, що це для родини — заробіток. Щоправда, найбільше на нього претендує саме Андрій. Торік за літо наторгував собі на телефон. А тепер хоче ще й ноутбук. Тож спати ніколи. Закінчаться ягоди — піде по гриби. Та й з домашнього саду можна продати малину, смородину, вишні...
Мамі займатись цим ніколи — з ранньої весни до осені практично не випускає з рук лопату та сапку. А ще ж корова, кури, гуси. Все доводиться робити самій, бо батько на літній сезон їде на заробітки — на будівництві все ж тепліше, та й замовлень більше.
Ось тобі і всі курорти і для дорослих, і для сільських дітлахів. Про море-гори Андрій навіть не мріє. Надто це все далеко. Не тільки у плані відстані, а від його життєвих реалій. Та й з таборами десь поблизу якось теж не склалося. Раніше їх навіть скликали до пришкільного табору. Але що там робити? Краще вже біля дому.

Шкільні «курорти» найпоширеніші

Хоча саме пришкільні табори залишаються тим місцем, де влітку можуть зібратись діти. Про справжній відпочинок у них говорити важко. Але принаймні школярі перебувають під наглядом дорослих.
Втім, якщо минулими роками така «втіха» була практично обов’язковою і для вчителів, і для учнів, то тепер підхід дещо змінено. Як повідомила заступник голови ОДА Леся Стебло, влада не зобов’язуватиме створювати такі табори, вони працюватимуть лише тоді, коли їх зініціюють батьківські комітети.
І все ж серед інших закладів саме таких таборів найбільше. І через те, що звичка спрацьовує, і через те, що найдешевший варіант. Хоча і він потребує певних витрат.
Наприклад, у Чемеровецькому районі розповіли, що з початком літа тут запрацювало майже чотири десятки таких таборів. Розраховані вони переважно на учнів молодших класів. Крім того, у працюючих батьків влітку найбільше клопотів із малечею, котру ніде залишити. Тож в районі діятиме понад сорок оздоровчих майданчиків при дитсадках.
Загалом тут планується оздоровити дві тисячі дітлахів. Відпочинок скромний, але й на нього необхідні гроші. Районній владі треба було добре помізкувати, щоб знайти резерви в бюджеті і залучити до цієї справи спонсорів. В результаті на всю кампанію назбиралось 870 тисяч гривень. Це навіть на кілька десятків тисяч більше, ніж торік. Але з огляду на теперішню дорожнечу зрозуміло, що шикувати на шкільному «курорті» не будеш. А більша частина фінансів піде на те, щоб підтримати хоча б сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, з багатодітних та бідних родин, тих, які мають особливі потреби, і ще тих, чиї батьки загинули. А таких останнім часом додається.

Пільговикам допоможе влада і спонсори

Звичайно, хотілося б, щоб кожна дитина за літо підросла, зміцніла, набралася здоров’я. Але це завдання складне і для влади, і для родин. Насамперед, через відсутність грошей. Тому допомогти намагаються передусім згаданим соціально вразливим категоріям.
Так, у Вовковинецькій школі-інтернаті змогли знайти добродійників, котрі вже кілька років поспіль допомагають їхнім вихованцям побувати за кордоном. І нинішнього літа п’ятнадцятеро відправляться до Італії та США. Це завдяки благодійним фондам «Фундація соціального розвитку дитини», «У колі друзів» та «Пам’яті пожежних Чорнобиля».
А от у Кам’янці-Подільському вдалося домовитись із польською стороною про те, що діти з родин учасників АТО два тижні відпочиватимуть у Тарново- Подгурному. Проживання та харчування оплатять польські друзі.
У дитячо-юнацькому оздоровчому комплексі «Чайка», що розташований у Летичівському районі і яким опікується Хмельницька міська рада, теж буде чимало пільговиків. За чотири зміни тут побуває тисяча юних відпочивальників. Дві третини з них перебуватимуть тут безплатно. Серед них вперше будуть і гості із міста-побратима Старобільська Луганської області. Загалом для цього із міського бюджету виділено 870 тисяч гривень.

А бідним — природа і погода

Але до Андрієвої родини ці кошти не дійдуть. І ні він, ні його сестричка навіть не наважаться просити вдома гроші на путівку. Адже тритижневий відпочинок у таборах області стане в середньому від двох до чотирьох тисяч гривень. Якщо Андрій і наторгує такі гроші, то витратить їх насамперед на омріяну покупку. І так зроблять у десятках тисяч родин. На Хмельниччині у 193 тисячах сімей виховують молоде покоління, і вони є однією з соціально найуразливіших категорій з підвищеним ризиком потрапити до бідних верств населення. Таких висновків дійшли в обласному управлінні статистики.
Цим сім’ям ледь вдалося відірватися від мінімального порогу доходів, бо середній сукупний місячний дохід на одного в них становив лише 1689 гривень, коли у бездітних ця сума сягала 2106 гривень. Зрозуміло, що із таким низьким рівнем доходів більшості доводилось економити, причому навіть на їжі. Вартість харчування становила 25 гривень у середньому на одну особу на добу і була на 21 відсоток менше, ніж у домогосподарствах без дітей. І це тоді, коли вартість на харчі була значно меншою. А що говорити тепер?
Тож про яке оздоровлення, курорти, санаторії та турпоїздки для них взагалі можна вести мову?
Через інфляцію і обмеженість коштів ощадливішими доводиться бути не тільки сім’ям, але й місцевим бюджетам. І хоча формально влада на місцях, начебто, не зменшує, а подекуди навіть дещо збільшила суми на дитячу оздоровчу кампанію, проте вони пішли не на дитячу силу і здоров’я, а на апетити інфляції та кризи.
Так, у Хмельницькому районі в бюджеті таки знайшли понад півмільйона гривень на літню кампанію. Продовжують шукати спонсорів. За ці гроші хочуть організувати відпочинок для 450 дітей і ще сотню оздоровити. Але ж щасливчиками, якщо можна їх так назвати, будуть переважно обділені долею діти.
А для решти стали недоступними навіть пришкільні табори. Через дефіцит грошей цього літа у районі взагалі не працюватимуть навіть пришкільні табори з денним перебуванням. Не прийме дітей, як минулими роками, і літня школа старшокласників «Ерудит». На весь район залишився дитячий оздоровчий табір «Надія» та туристсько-краєзнавчий наметовий табір «Патріот».
Тож єдиним, хто буде справді щедрим, залишається літо. Із сонцем, гарною погодою, теплою водою у ставках і суницями у лісі. На це багатство вже ніхто не зазіхне.

Хмельницький.

ФАКТ

Загалом в області діятиме десять стаціонарних таборів відпочинку. Для літньої оздоровчої компанії із обласного бюджету буде виділено понад п’ять мільйонів гривень. Планується залучити на ці цілі майже сім мільйонів гривень позабюджетних коштів.

 

 

 

У єдиному діючому в районі дитячо-юнацькому оздоровчому комплексі «Чайка» Хмельницького відкрито сезон відпочинку.

Фото надане прес-службою Хмельницької міськради.