Чи зможуть закони про споживче кредитування і захист прав позичальників наблизити нашу країну до ЄС?

За всі роки незалежності в Україні так і не з’явилося ефективної системи кредитування, яка забезпечувала б захист прав споживачів фінансових продуктів і послуг. Непрозорість таких продуктів, з одного боку, і відсутність достовірної інформації про позичальників, з другого, слабке держрегулювання взаємин між фінансовими установами і громадянами, фінансова безграмотність більшості населення на тлі загальноекономічної кризи та інфляції призвели до масових протестів українців, котрі опинилися у валютній борговій ямі.
Привести ситуацію в сфері кредитування до цивілізованих стандартів економічно розвинених країн, пожвавити фінансову активність і, в остаточному підсумку, дати поштовх розвитку економіки, одночасно знизивши градус соціальної напруженості, а також зробити ще один крок на шляху до євроінтеграції, покликані законопроекти №№2455 і 2456. Перший — «Про споживче кредитування», другий — «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення захисту прав споживачів фінансових послуг».

За словами голови Комітету Верховної Ради з питань фінансової політики і банківської діяльності Сергія Рибалки, законопроекти є взаємозалежними, тому їх готував і розглядав комітет разом. Основною метою законопроекту №2455 є створення такого механізму споживчого кредитування, який забезпечить захист прав і законних інтересів споживачів і кредиторів у цій сфері, а також створить незалежне кредитне середовище на фінансовому ринку, підвищить рівень довіри населення до нього, забезпечить сприятливі умови для розвитку України. Водночас, проект має на меті контроль чинних норм споживчого кредитування у відповідності із вимогами ЄС.

Що для них природно, те для нас революційно

Один з авторів проектів, заступник голови комітету Денис Дзензерський вважає, що українське законодавство із захисту прав споживачів не враховує специфіку фінансового сектору. Окремих законів з цього питання немає, а загальне законодавство застосувати вкрай важко. У країні відсутня докладна правова регламентація споживчого кредиту, як того вимагають європейські стандарти, зокрема, Директива ЄС 2008/48 про кредитні договори для споживачів.
— На жоден орган не покладено функції захисту споживачів фінансових послуг, немає прямих повноважень на вирішення суперечок у досудовому порядку, а судова процедура менш ефективна, оскільки тривала і обтяжлива, — підкреслив депутат. — Ухвалення законів уже цього року передбачено Комплексною програмою розвитку фінансового ринку до 2020 року, затвердженою Національною радою реформ.
Перший із законопроектів було розроблено у партнерстві з Агентством США з міжнародного розвитку USAІD. На думку керівника юридичного відділу агентства Юлії Витки, документи не містять яких-небудь революційних з європейської точки зору змін. Це мінімальні стандарти, без яких Україна не може рухатися далі, і які є в кожній європейській країні.
— Захист прав споживачів має стати невід’ємною частиною нормативної бази, — зазначила Юлія Витка. — Має бути розкриття інформації, щоб споживач міг зрівняти рівень фінансових продуктів і оцінити їх. Повинні бути органи нагляду із чіткими повноваженнями. Необхідно забезпечити ділове поводження учасників ринку: вони повинні оцінювати фінансове становище позичальника. І, нарешті, необхідна система розгляду й задоволення скарг: доступний досудовий механізм.
Не можна не згадати про те, як у кредити «зашиваються» різні статті — страхування, комісія тощо. У результаті замість обіцяних у рекламі 20% насправді виходило до 70%. Тому в законопроектах визначено: загальні видатки по споживчих кредитах повинні чітко доводити до споживача.

Основний ресурс — внески

На думку експертів, законопроекти вигідні обом сторонам: споживач зможе чітко оцінити, чи потрібно йому брати кредит, а кредитна установа одержить більш надійного й платоспроможного споживача фінансових послуг. Проте, у сторін є свої зауваження.
— Основний ресурс, яким ми оперуємо — внески юридичних і фізичних осіб, — зазначає президент асоціації «Дніпровський банківський союз» Володимир Косюга. — І коли ми висуваємо якісь умови для кредиторів в особі фінансових установ, то такі самі умови потрібно ставити і у роботі з вкладниками. Інакше виникне ситуація, коли ми або не матимемо коштів, або їх з’явиться більше, ніж треба — що також призведе до збитків банків.
У НБУ сьогоднішні проблеми традиційно пояснюють спадком минулих десятиліть, а курс гривні — загальним станом економіки. При цьому заявляють про очищення банківської системи, що відбувається на тлі війни і спаду. Підкреслюють, що за законом про фінансові послуги вони також є інститутом, який повинен займатися захистом прав споживачів. Але не вважають вдалою ідею покласти такі функції на регулятора без внесення змін у структуру регулятора.

Звідки грошенята? З Європи, звичайно...

Водночас представники громадського об’єднання «Кредитний майдан» визнають, що практично не бачать банківської системи країни. Коли позичальникам повторюють: через неповернення кредитів банк не може повернути депозити і від цього страждає вся система й народ України, — то у відповідь активісти наводять приклад зі звітності «УкрСиббанку», одного з основних власників кредитного портфеля іноземних банків.
— Портфель кредитів фізичних осіб 2007 року становив майже 18 мільярдів гривень. Портфель депозитів фізосіб — 6,3 мільярда. Звідси видно, що банк кредитував здебільшого не за рахунок депозитів, а від вливання від материнського банку, залучення коштів на зовнішніх ринках, — заявляє лідер «Кредитного майдану» Тетяна Руденко. — У 2007 році зовнішнє фінансування перевищило мільярд доларів. Середня ставка по кредиту у Франції в 2007 році становила 2,85%. Коли під такий відсоток береться кредит у материнському банку, під 7% віддається в наш дочірній банк, а нам віддається під 14%, то варто сказати, що заробили всі банки: і європейські, і наші місцеві. Постраждав тільки український народ. Це щодо питання про довіру до банків.
Складно не погодитися з тим, що економіку може врятувати лише повернення довіри населення до банківської системи. За різними даними, на руках громадян сьогодні перебуває майже 93 мільярди доларів, які вони нести в банки не поспішають через страх втратити. За останній рік 52 банки «лягло», що буде завтра — невідомо. У підсумку: Україна просить у борг 15 мільярдів доларів, а банкіри якось не особливо намагаються залучити ресурси, що перебувають на руках, надавши серйозні гарантії повернення.
У громадському об’єднанні «Фінансовий майдан» вважають, що до минулого року сумлінні позичальники несли свою частину валютних ризиків, які вони фактично не брали. Відзначають, що залишки споживчих кредитів у банківській системі становлять 60 мільярдів гривень. При цьому обсяги депозитних внесків перевищують цю суму майже вчетверо. Плюс є 453 мільярди активів короткострокових кредитів бізнесу. Тому не слід зіштовхувати чолами позичальників з валютними вкладниками.
Дуже «тішить» позичальників, коли їм кажуть, що 11 банків приєдналися до Меморандуму про реструктуризацію валютних кредитів. Але два з них уже перебувають під керуванням тимчасової адміністрації, а один і зовсім не має валютних кредитів! Що стосується твердження, що з майже мільйона кредитів, які не повертаються, у роботі банків залишилося лише 244 тисячі договорів, то позичальники вважають цю інформацію перекрученою.
— Фактично банки продавали залишки наших кредитів своїм колекторським і факторинговим фірмам з дисконтом до 90% — це нагадує продаж кріпаків, — вважає експерт «Фінансового майдану» Любов Молчанова. — Але попереджаємо: так робити не треба. Приклад: «ОТП Банк», що вже виклав 169 мільйонів гривень штрафу за несплату податків при передачі наших кредитів своїй факторинговій фірмі.

Нехай не розв’яже він всі проблеми!

Важливість ухвалених законів, створення однакових правил на ринку як для споживачів, так і для продавців розуміють усі. Водночас деякі експерти переконані, що інституційно документи нічого не змінюють — лише розмазують права і обов’язки по наявних інститутах.
На думку члена ради громадського союзу «Ліга аудиторів України» Михайла Крапивка, норми цих законів мають стати ще одним стимулом для легалізації доходів, у першу чергу, для громадян: інакше вони не зможуть одержати гідного кредитування. Разом з тим варто відзначити, що без належного контролю виконання це цілком може дати якесь підживлення тіньовим фінансовим структурам. Адже саме до посередників можуть звертатися громадяни, що не мають легального доходу й права на законний кредит.
Чим закінчуються такі «кредити» — рекетом, відбиранням майна, а часом і вбивством — українці, на жаль, швидко забувають. Як і про те, що такий крок буде відступом на шляху до євроінтеграції.

Дніпропетровська область.

Довідка

Законопроект «Про споживче кредитування» передбачає такі нововведення: кредитонадавач буде зобов’язаний на рівні закону оцінювати кредитоспроможність споживача; споживача буде поінформовано про ефективну (а не номінальну) процентну ставку, починаючи від реклами кредиту й закінчуючи укладанням договору; буде заборонена реклама так званих «нульових кредитів» і кредитів без документального підтвердження фінансового стану позичальника; споживач буде ознайомлений з усіма умовами, що стосуються його кредиту, до укладання договору; буде врегульовано надання додаткових і супутніх послуг з договору про споживчий кредит (страхування, оцінка майна).
Законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення захисту прав споживачів фінансових послуг» передбачає: установити чіткі повноваження державних органів із захисту споживачів фінансових послуг; установити конкретні фінансові санкції й адміністративну відповідальність посадових осіб фінансових установ за порушення прав споживачів; запровадити однакові правила поведінки для банків і небанківських фінансових установ; установити вимоги до реклами всіх фінансових послуг.

 

 

Із протестувальниками спілкується автор законопроектів — депутат Денис Дзензерський (у центрі).

Фото автора.