Передбачаю злісне шипіння моїх опонентів: людям, мовляв, сьогодні несолодко доводиться, а ви про псів переживаєте. Людей забезпечте, а потім про братів менших подумаємо... спільно. Можливо...

Не згоден. Адже статися може всяке. Покусають бездомні цуцики перехожого, не тому, що погані, а із собачих своїх спонукань, керуючись винятково тваринними інстинктами, і ті, хто вчора обурювався з приводу «собачих притулків», сьогодні, гляди, знову будуть незадоволені і звинуватять владу в бездіяльності. Повірте на слово, світова практика показує, що винищування міських бродячих тварин негуманне й нераціональне. Сьогодні є цивілізованіші методи опіки над бездомним поголів’ям і саме їх — ці методи — взяли на озброєння співробітники КП «Центр захисту тварин»  міста Миколаєва.
А все почалося з того, що в 2011 році міськрада виділила занедбану ділянку землі у промисловій зоні міста. Як розповідає директор центру Віктор Поліщук, підприємство займається виловом бездомних собак, їх стерилізацією, обов’язковим вакцинуванням від сказу, кліпсуванням і наступним поверненням у середовище перебування. У середньому процедури займають до семи днів.
— Що характерно, — каже співрозмовник, — серед бездомних безпородних «двіртер’єрів» дедалі частіше зустрічаються екземпляри шляхетної крові. Видно, господарі, через ті чи інші причини, награвшись, викинули своїх вихованців на вулицю, забувши прописну істину, що ми відповідаємо за тих, кого приручили. От і бігають містом зі зграями безпородних безпритульників благополучні вчора чистокровні вівчарки, мопси й болонки. Тільки останнім часом постояльцями центру були сім вівчарок, один сенбернар, та всіх хіба згадаєш, — каже співрозмовник. — До них підхід особливий. Щоб не псувати «біографію», кліпси ставити не квапляться з надією: може, господар об’явиться або хтось із волонтерів знайде бідоласі нового опікуна. Як правило, у більшості випадків це вдається.
За словами керівництва комунального підприємства, їхній центр не має проблем із бюджетним фінансуванням і розрахований на 250 собак. Штат підприємства — майже 40 осіб. Є головлікар, ветеринари, фельдшери, санітари, робітники, які займаються безпосереднім виловлюванням і перевезенням тварин. До слова, за день у вольєри Центру захисту тварин доставляють по 8—9 собак. Планується, що після виходу на заплановані потужності в центрі працюватимуть одночасно дві бригади — це 16—18 бродячих тварин на добу. Серед фахівців є й кінолог, що привчає постояльців до повідка, навчає основних команд: «фу», «сидіти», «до мене». Не повірите, після одного-двох занять навіть дуже «дикі» вихованці охоче йдуть на контакт.
— Якщо собака соціальний, — розповідає кінолог центру Галина, — й не становить небезпеки для людей та інших тварин, його очікує стандартна схема перебування. Але тра-пляються і зовсім дикі, з якими саме кінологу доводиться попрацювати якийсь час, щоб прищепити гарні манери.
Режим перебування вихованців у центрі простий. Спочатку тварин відловлюють, поміщають в ізолятор, після цього миють, стрижуть і готують до операції, стерилізують, прикріплюють на вухо кліпсу, потім поміщають у вольєр на 3—5 днів, після чого випускають на те місце, де тварина була виловлена. Сьогодні центр працює тільки із бродячими тваринами, але в перспективі планують надавати послуги й домашнім улюбленцям. А найголовніше, що багатьом ще вчора бездомним вдається знайти нових господарів. За час роботи центру уже понад 30 собачок з вулиці переселилися до нових опікунів.
Якщо ви маєте потребу в собаці-охоронці або товариші, ви можете прийти до КП «Центр захисту тварин» у Миколаєві й зовсім безплатно вибрати собі собаку. Є дуже великі й зовсім малі. Для охорони й для душі. Щенята й дорослі. Породисті й не дуже. Пухнаті й гладкошерсті. Різні! І Жучки, і Сірки...

Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.