Василь Купчишин (на знімку) із села Симонів Гощанського району, що на Рівненщині, усе своє життя провів за кермом. А коли сталася трагедія на Чорнобильській АЕС, «Ікарусом» вивозив з радіактивно забрудненої зони людей. Тепер він — інвалід І групи.
— Не знаю, через Чорнобиль чи через інші обставини, у мене стався обширний інсульт: 37 днів провів у реанімації, — розповідає Василь Валентинович Купчишин. — Лікарі порадили: якщо поїдете в село, то ще будете жити. Отак я оселився на вулиці Тихій у Симонові, у хаті батьків своєї дружини. Коли почав видужувати, то заново вчився керувати автомобілем. На це пішло півроку.
А щоб чорнобильцеві було зручніше кермувати машиною, місцева влада подбала про те, щоб не тільки проклали білощебеневу дорогу на вулиці Тихій, де він мешкає, а й замостили в’їзд до його двору.
— Я не вірив, що прокладуть дорогу до мого обійстя, — каже В. Купчишин. — Тому був розчулений, коли це зробили. До речі, це вже третя білощебенева дорога в нашому селі.
А потім господар запросив на своє обійстя, щоб показати, як живе.
— Ось це Петро Петрович (так називає свого півня). Він мене будить о п’ятій ранку, щоб я порався по господарству, — жартує Василь Валентинович. — Маю індокачок, курей, гусей, свиней, кролів-велетнів німецької породи, вони вже в чотири місяці мають вагу п’ять-шість кілограмів, а в зрілому віці набирають аж до десяти.
До речі, біля кролів — морська свинка. Побачивши моє здивування, пояснив: «Ця тваринка поїдає всі відходи. Поруч із нею кролі не хворіють. До того ж я роблю щеплення».
Ось так щодня Василь Валентинович у клопотах. Розповів, що це — альтернативна «розминка» тій, яку радила йому робити на тренажерах лікарка, що рятувала його від інсульту. Похвалився, що спочатку піднімав маленьке відерце, а тепер уже й більше осилив.
Гоща
Рівненської області.
Фото автора.
