Шановні колеги! Мене, постійного читача «Голосу України», змусило написати до вас Звернення ради редакторів Київщини до Президента України, Голови парламенту та Прем’єр-міністра, вміщене на сторінках газети за 15 квітня цього року. В ньому висловлюється глибока і обґрунтована стурбованість нещодавно ухваленим Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно пенсійного забезпечення». Цим законом позбавлено пенсій працюючих журналістів-пенсіонерів.
Мій стаж налічує 55 років, з них 40 — завідую відділом міськрайонної газети. За весь свій вік я заробив пенсію, яка не сягає й 1500 грн. Останнє підвищення заробітної плати та пенсії відбулося за прем’єрства Ю. Тимошенко у 2007 році. А з квітня цього року взагалі не одержую пенсії. Так зневажливо не ставилася до журналістів жодна влада.
А чому ж мовчить Конституційний Суд? Адже йдеться не про звуження «прав і свобод», а про грубе позбавлення громадян законного права на одержання заробленого багаторічною працею. Своєю поблажливістю Конституційний Суд потурає бездіяльності уряду, який не «бачить» джерел поповнення державної скарбниці через оподаткування приватних літаків, яхт, оренди мисливських угідь тощо. Натомість чуємо про закриття «Антонова», шахт — тобто лунають заклики до деіндустріалізації країни. ВВП, виходить, нарощуватимемо за рахунок виробництва цибулі та капусти?! А решту коштів заберемо в пенсіонерів?!
Прикро, але не чути й голосу на захист працівників пера та мікрофона від Національної спілки журналістів України. Ніхто ж не скасовував Закону «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів». Журналісти завжди ставали на захист знедолених. Хто ж подбає про наші права?
Іван ЗАХОЖИЙ, ветеран праці.
Полтава.
