На військовому меморіальному кладовищі в урочищі «Мар’їне» на висоті Ведмежа, що під Ковелем, 22 червня було перепоховано рештки 14 радянських воїнів, які загинули в роки Другої світової війни.
Героїчна оборона Любомля
Загалом планувалося, що ця сумна церемонія відбудеться в селі Запілля Любомльського району. Однак місцева влада не знайшла за можливе дати останній притулок воїнам, які загинули в перші дні війни, а натомість висунула абсурдні аргументи свого рішення. Тож в останній момент труни із рештками воїнів довелося везти на кладовище, яке спонтанно виникло три роки тому на місці жорстокого бою під селом Мощена навесні 1944 року під час деблокування фашистами оточеного радянськими військами Ковеля.
Директор Любомльського краєзнавчого музею Олександр Остапюк розповів, що рештки трьох воїнів було піднято біля села Красноволя, ще трьох — у селі Римачі біля шосе Київ—Варшава. Загинули вони в перші дні війни, захищаючи нашу землю від фашистської навали. Бої в районі містечка Любомль були жорстокі. Гітлерівці зуміли увійти в розташований за два десятки кілометрів від кордону Любомль лише 25 червня. Серед піднятих у районі села Римачі червоноармійців одного ідентифіковано — це молодший сержант Іван Іванович Рокитянський, родом із Саратовської області Росії. На його батьківщину відправлено запит.
Подвиг рядового Агасяна
Допоки чекали священиків, керівник пошукового загону «Відродження» підполковник Вадим Дорофєєнко, який нині проходить службу в зоні АТО і прибув на Волинь у короткотермінову відпустку, розповідає про цей невеличкий, розташований серед соснового лісу некрополь і його постійних охоронців-воїнів.
— Ось тут лежить Сергій Агасян, — зупиняємося з бойовим офіцером біля однієї з надгробних пірамідок. — Підняли його в Дольську Турійського району. Молоденький хлопець-автоматник, який поклав перед собою дванадцятьох двометрових есесівців. Видно, що підірвав себе гранатою, щоб не потрапити до рук ворога. Зробили запит на нього у Вірменію. Справді, жив у Єревані. Знайшли навіть родичів у Москві. Обіцяли приїхати... Сержант Осачук з-під Одеси, танкіст. Теж розшукали родичів. Ось тут лежить білорус Василь Карпович Ємєльянцев. Збираємося зробити меморіальну дошку і вручити через музей «Брестська фортеця» родичам... Старшину Костянтина Федоровича Чебуркова підняли у Дольську. Лежав на самому дні окопу. Завалений мінами. Знайшли підписану бритву. З другої половини 1944-го значився як безвісти зниклий. Артилерист Олексій Олександрович Глєбов. У халяві чобота була підписана ложка. А поруч лежав невідомий солдат, найімовірніше, дівчина-санінструктор, оскільки була взута в маленькі чоботи і мала санітарну сумку. Напевно, витягувала його пораненого з поля бою. Обоє потрапили під вибух, бо нижні частини їх були відірвані...
Разом із Вадимом Дорофєєнком зупиняємося ще біля однієї пірамідки. На табличці написано «ідентифікація». Тобто є шанс визначити імена похованих тут воїнів.
— Тут лежить один офіцер і один солдат. Офіцера на цій висоті підняли, де меморіал, — пояснює підполковник. — Весь був обвішаний гранатами. А другого в Дольську в садку підняли. Є надія за номерами їхніх бойових нагород з’ясувати прізвища. Ми відправили запит до Подольська в архів міністерства оборони Російської Федерації.
Кладовище стане меморіальним комплексом
За сім років, що функціонує біля Мощени військове кладовище, тут знайшли вічний спочинок понад двісті воїнів, віднайдених загоном «Відродження». Всі вони досі значилися як безвісти зниклі. Перепоховання проводять переважно за кошти пошуковців. До цієї благородної патріотичної справи долучилося і Ковельське спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Тур», яке очолює Петро Смаль. Саме лісівники виготовляють пірамідки для могил, домовини. Велику допомогу в ідентифікації загиблих надає науково-дослідний експертно-криміналістичний центр УМВС у Волинській області. Щодо місцевої влади, то вона поки що ініціативи не проявляє. Ось і цього разу на траурну церемонію ніхто з керівників Ковельського району не прибув.
Обряд поховання загиблих понад сімдесят років тому воїнів провели священики УПЦ Іван Кудласевич, Роман Марчук із храму Почаївської Божої Матері, Володимир Бензюк із церкви Мучениці Тетяни міста Ковеля.
Виступаючи на траурній церемонії, голова обласної ветеранської організації генерал-майор СБУ Олександр Булавін зазначив:
— Ми проводжаємо в останню путь червоноармійців, які загинули в перші дні тієї страшної війни. Це перепоховання мало відбутися на території Любомльського району, однак влада під абсурдними приводами відмовилася від цього. Це суперечить християнській моралі. Хочу повторити відомий вислів: допоки не буде поховано останнього солдата, війна продовжується. Запевняю вас, що всі воїни, яких розшукає загін «Відродження», будуть гідно перепоховані. Вічна слава героям.
У свіжовикопані могили опускаються труни з рештками загиблих солдатів. Лунає військовий салют. На могили лягають свіжі квіти.
Незабаром, як розповів Вадим Дорофєєнко, бійці його загону відновлять окопи на цій висоті біля кладовища, їх контури видно й зараз. Тут з’явиться справжній меморіальний комплекс Ковельської битви — однієї з найжорстокіших і найкровопролитніших у 1944 році.
Мощена
Ковельського району
Волинської області.
Підполковник Вадим Дорофєєнко навіть короткотермінову відпустку із зони АТО присвятив увічненню пам’яті воїнів Другої світової.
Фото автора.
