Колишній алюмінієвий гігант добивають як не різаком, так позовами
Надійшло повідомлення, що одна із кіпрських компаній подала позов щодо повернутого державі ЗАлКу до Господарського суду Запорізької області на 39 154 924,11 доларів. Цікаво, що в 2001 році підприємство було продане за 69 млн. доларів. Взятих, до речі, в кредит у російському банку і, як стверджували численні публікації тієї пори, під гарантії українського уряду...
Як відомо, шляхом цілої низки перепродажів комбінат опинився під контролем РУСАЛу російського олігарха Олега Дерипаски. І ще більш цікаво, що низка славних українських судів — київських, запорізьких і навіть бориспільських, серед іншого, заборонила покупцю виконувати взяті на себе інвестиційні зобов’язання. Зрештою, сталося те, що мало статися: українського конкурента російських алюмінієвих виробництв просто вбили. Нині на підприємстві з шести тисяч працівників лишилося чи то сто, чи то взагалі тридцять осіб.
Це не рахуючи охорони, яка, схоже, забезпечувала лише розрізання та вивіз металу з території, зокрема особливо цінного — кольорового. Про це роками писала місцева преса, але ні у кого до комбінату руки не доходили. 10 червня сталася історична подія — ЗАлК повернувся у власність держави! Але якось не дуже рішуче. Бо лише 18 червня надійшли повідомлення, що Фонд держмайна України взяв підприємство під свій контроль. Водночас Валерій Зотов — головний редактор однієї із запорізьких газет, відставний полковник міліції, екс-заступник міського голови, а ще раніше — начальник управління МВС в місті Запоріжжя, взагалі стверджує, що спецпідрозділ податкової міліції взяв ЗАлК під охорону лише 1 липня.
На той час, пише В. Зотов, 300 різальників металу працювали, не покладаючи рук, і тільки фантастично дорогої міді з підприємства вивезено 500 тонн. Тобто чотири електоролізери фактично загинули... Є відносні втрати і серед різальників — троє задіяних на демонтажі працівників травмувалися. Винних, як ви розумієте, немає...
І ось, щойно хоч якось припинилося фізичне нищення стратегічно важливого державного активу, зацікавлені особи згадали про суди. Як відомо, у нас вони особливо непідкупні, гуманні і демократичні...
Одне слово, доля Запорізького алюмінієвого комбінату — це майже доля України в останню чверть століття в мініатюрі. За допомогою «дивних» судових рішень і повної відсутності контролю з боку держави успішне підприємство з високоліквідною продукцією, яке давало гарну зарплату тисячам запоріжців, перетворили на купу будівельного сміття.
Запоріжжя.
Колаж Олексія КУСТОВСЬКОГО.
