Росія знову відмовилася виконувати свої ж зобов’язання перед європейською спільнотою. Конституційний суд ухвалив постанову про застосування рішень Європейського суду із прав людини (ЄСПЛ) на території Російської Федерації. З документа випливає, що у випадку спорів, пріоритет матимуть норми Конституції РФ.
Проте навіть першокурсник знає, що стаття 15 Конституції РФ однозначно декларує, що «загальновизнані принципи й норми міжнародного права та міжнародні договори Російської Федерації є складовою частиною її правової системи». І далі: «якщо міжнародним договором Російської Федерації встановлено інші правила, ніж передбачено законом, то застосовуються правила міжнародного договору».
Аксіома, що людьми й країнами рухають мотиви та інтереси. Але існують правила, без яких світ перетворився би на хаос, мало того — на пекло. Ці правила і є міжнародне право, без якого настає варварство, виникають війни, а людське життя нічого не означає і стає розмінною монетою політиків. Європейська цивілізація заплатила занадто високу ціну для того, щоб керуватися не амбіціями тих людей, які вирішили, що їм усе дозволено, а нормами, законами.
Виправдовуючи очевидний правовий нонсенс, російський Конституційний суд наголошує, що нікому не дозволено втручатися в національний суверенітет РФ. Але, відмовляючись виконувати вже підписані й ратифіковані міжнародні закони та договори, РФ ставить себе в становище європейського ізгоя, а своїх громадян і російський бізнес позбавляє правового захисту.
Однак очевидно, що відмова виконувати рішення Європейського суду із прав людини має два завдання. Перше — це заборона будь-якої опозиційної політичної діяльності всередині країни, знищення свободи ЗМІ. Друге — це бажання уникнути від відповідальності за численні злочини на території України, зокрема, на Донбасі й у Криму.
Москва.
