Минуло кілька тижнів, як згасли святкові вогні на міжнародному авіакосмічному салоні в Ле Бурже, що у Франції. Нині для учасників цього великого огляду авіакосмічних досягнень світу і всіх тих, для кого авіація стала справою всього життя, настав час спокійного аналізу та глибоких роздумів про подальші шляхи розвитку галузі.
На Ле Бурже у складі української делегації побували й «антонівці», які показали світу свої останні досягнення в авіаційній галузі, відкрили свої двері для контрактів з представниками багатьох країн. Серед них — в. о. президента ДП «АНТОНОВ» Михайло Гвоздьов та генеральний конструктор Дмитро Ківа.
Отже, чим вразила їх остання авіакосмічна виставка в Парижі, які думки породила і на які плани спрямувала?

Михайло ГВОЗДЬОВ:

— Відкриття салону збіглося лише з другим днем моєї роботи керівником на Державному підприємстві «АНТОНОВ». Авіасалон в Ле Бурже, безперечно, глибоко мене вразив. І своєю грандіозністю, і розмахом авіаційних ідей, і конкретними можливостями для просування повітряних машин на світовому авіаринку.
Я не авіатор, кажу це одразу. Я — бізнесмен, і тому не беру на себе оцінювання авіаційної техніки, яку представили на салоні авіаційні підприємства багатьох країн. Але я радію з того, що Україна виглядала гідно на цьому високому рівні. До програм ДП «АНТОНОВ» була прикута увага десятків експлуатантів авіатехніки, а також компаній, які можуть стати нашими партнерами. Ан-178 — та й не тільки — викликав жвавий інтерес в учасників виставки, підтвердив неабиякий попит на цю машину у світі, а це говорить про великі перспективи компанії «АНТОНОВ».
Ми маємо потужний потенціал. Є чудове конструкторське бюро, яке збережене, готове працювати, готове до виконання серйозних завдань. «Антонівці» — сильний тринадцятитисячний колектив, висококласні спеціалісти, яким під силу реалізація найскладніших завдань. Крім того, ми маємо виробничі цехи, які дають змогу виготовляти сучасну високотехнологічну продукцію.
Тобто є все, щоб Україна, «антонівці» посіли ще більш помітне місце на авіаційному світовому ринку. Однак можливості, потенціал треба вміти реалізовувати, дати їм рух, привести до конкретних результатів.
Ви запитали про Ле Бурже. Так, на авіасалоні відчувалося творче мислення, змагання та пошук нових ідей. Але, на мій погляд, Ле Бурже — не стільки ринок ідей, скільки звичайний ринок уже реалізованих задумів, втілених у готову продукцію, яку потрібно продавати. Хіба не заради цього працюють усі світові виробники авіаційної техніки?
Налагодження збуту літаків «Антонов» — серед наших першочергових завдань. На Ле Бурже ми підписали контракт щодо зведення авіаційного заводу в Саудівській Аравії. Це, безумовно, значний крок у реалізації міжнародного проекту нового транспортного літака Ан-132. Це буде чудова машина, яка здатна сідати й підніматися навіть з піщаної смуги.
На Ан-178, який демонструвався на виставці та отримав багато схвальних оцінок, ми контрактів не підписали.
Я — реаліст і в своїх судженнях виходжу з фактів. А вони такі, що ми продаємо по два літаки на рік. Реально ми можемо значно більше. Нам для того, щоб нормально жити й працювати, зробити ривок вперед, як кажуть спортсмени, потрібно продавати як мінімум 20—25 літаків щороку. Для цього необхідно не тільки оновити виробничі потужності підприємства, а й змінити підхід до аналізу, оцінювання авіаційного світового ринку.
Своє головне завдання на ДП «АНТОНОВ» я бачу в тому, щоб забезпечити експлуатацію наших літаків по всьому світу. Крім виробництва, необхідно налагодити продаж літаків, їх сервіс, опанувати нові ринки збуту. Все те, що я добре знаю, чим раніше займався.
І знаєте, я відчуваю, що все це можна зробити. Є плани, які досить перспективні, визначені рубежі, є підтримка Президента України Петра Порошенка. А це багато значить.
Усе своє життя я щось створював: будував нові підприємства, реалізовував цікаві ідеї. Сьогодні мої сили, знання і навички спрямовані на подальший розвиток ДП «АНТОНОВ».
Отож, я далекий від того, щоб бити в дзвони з приводу того, що на Ле Бурже ми добилися чогось істотного, надзвичайного, підписавши контракт з Саудівською Аравією. Можу сказати тільки одне: все буде добре. Я в це вірю, бо без віри нема чого братися за велике діло. Кажу ще раз: у нас є все, щоб покращити роботу підприємства, почати випускати літаки в такому обсязі, який би дав нам можливість заробляти і нарощувати виробництво.

Дмитро КІВА:

— Робота на Ле Бурже була цікавою та напруженою. Багато зустрічей, перемовин. Є відповідні домовленості з різними авіакомпаніями, країнами за різними напрямами нашої співпраці. Сьогодні ми отримуємо нові пропозиції щодо подальшого співробітництва з різними країнами.
Що стосується чогось нового в авіабудуванні, то я б тут стримався від оптимістичних оцінок. Ну показали нам, так би мовити, електричний літак. Але це скоріше була така собі аматорська спроба збудувати екологічну машину, яка нині далека від реального використання. З точки зору нових технологій тут справді було немало цікавого. Ми побачили нові матеріали, конструкції, обладнання. На цю тему теж були перемовини з багатьма компаніями, з якими і сьогодні ведемо діалоги, бо ці новинки можна використати на наших літаках. А по-друге, імпортозаміщення — це завжди актуальна тема.
Щодо України, то вважаю: вона на цьому світовому огляді мала вигляд гідний і авторитетний. Ми показали всьому світу абсолютно новий літак, Ан-178, який, фактично, не мав суперників у вибраній нами ніші транспортних перевізників. Це повітряна машина, зауважували учасники демонстраційного салону, достатньо оригінальна, має досить багато перспектив.
Очевидно, вам уже відомо про новітню нашу розробку — Ан-132, на яку ми підписали контракт із Саудівською Аравією, яка інвестуватиме в подальшу роботу над ним.
У цій машині, на відміну від її попередника — Ан-32, змінюється носова частина фюзеляжу, центроплан крила, двигун, системи і обладнання. Тобто літак отримує зовсім нове обличчя, стає абсолютно сучасним, з новими технологіями, обладнанням і двигунами, матеріалами.
Радують нас і нові контракти. Хай вони ще не зовсім завершені, але низка країн, зокрема Китай, Азербайджан, уже готові до закупівлі нових партій Ан-178, Ан-188. Знаю, що від перемовин до конкретних контрактів спливає кілька років, але все-таки ми не можемо не радіти підписанню документів на придбання наших літаків новими країнами.
Ле Бурже, все-таки, — це етап у авіабудуванні. Він дав нам змогу показати себе у найкращому світлі, привернути увагу світової авіаційної громадськості до наших можливостей, нашого потенціалу, до України як до держави з високорозвиненими новітніми технологіями, високоточним машинобудуванням.
Усе це надихає нас на нові пошуки й здобутки.

Фото надане автором.