Вибори до місцевих рад можуть перетворитися на боротьбу між фінансово-олігархічними групами за перерозподіл регіонів у стилі 90-х.

Вибухи у Львові, стрілянина у Мукачевому підштовхнули до невтішних роздумів: кому на 25-му році незалежності належить реальна влада в регіонах? Держадміністрації, обласній раді, міліції, прокуратурі чи двом-трьом найбагатшим олігархам обласного штибу, до яких часто бігає на поклон влада, з якими «радяться» силовики, у яких на повідку політичні лідери. А ті місцеві феодали, вкоренившись в областях, зі шкіри пнуться, щоб запустити свої щупальці аж до Києва. Бо їм здається, що там — рай, там — магнати, там — великі гроші. Отож, у пересічного громадянина реальна влада в Україні інколи асоціюється з часами феодалізму: у столиці — магнати, в областях — князьки, а в райцентрах — шляхта. Вони нині правлять бал, не рахуючись з бажаннями і думками тих, кого називають електоратом. Усе тому, що в країні не діє правоохоронна система, нема справедливого правосуддя. А порожнеча чимось має бути заповнена. І часто вона заповнюється не законами, а правилами гри. Тому можна прогнозувати, що напередодні місцевих виборів усі баталії перенесуться в регіони. Князьки і надалі захочуть зберегти свій вплив на конкретні області.
У Львові в боротьбі за місце під сонцем нині триває змагання трьох олігархів. З одного боку «Футболіст», а з другого — «Брати». Але це тільки на перший погляд. Бо ще свою гру веде дніпропетровський гросмейстер.
«Футболіст» — це ціла епоха, він майже десятиліття залишається найвпливовішою людиною регіону. Мільйони заробив на переломному етапі 1990-х років завдяки фінансовим операціям з польськими підприємствами. Влада до нього бігала в сауну попаритися, як за священною водицею. Фінансував політичні партії, мав великий вплив на обласну владу та силові структури. Кажуть, що міг навіть змінити начальника управління СБУ і пролобіювати на цю посаду свого сусіда. Передавав «привіти» прокурору області, який не захотів з ним паритися. Жорсткий і владний керівник. Він найдовше залишався реальною владою на Львівщині.
Спостерігаючи, як у деяких львівських ЗМІ і в соціальних мережах «мочать» начальника обласної міліції полковника Дмитра Загарію, поінформовані люди прекрасно розуміють, хто за цим стоїть. Уперше за багато років міліцією керує професіонал, який усе життя пропрацював у кримінальному розшуку. Загарія відверто заявляє: грошей не збирав і нікому возити не буду. Тому він у 58 років ходить у полковниках. І не збиратиме данину з підлеглих.
Найімовірніше, «Брати» намагалися для початку проштовхнути свою людину в крісло головного міліціонера області. Пробували вони повоювати і за головного податківця, але поки що безуспішно.
Це типова картина для будь-якого регіону. Тому навіть не називаю прізвищ львівських олігархів — їх і так усі знають. Для простих людей очевидно: найбагатші хочуть мати своїх прокурорів, міліціонерів і податківців — свою владу. Минулими роками олігархи могли собі навіть дозволити купувати крісло для свого голови облдержадміністрації — ось які реалії нашого життя. 
«Футболісту» підкилимні ігри з чиновниками набридли, бо вони подяки приймали, а справи не робили. Він владу тепер виховує з допомогою телевізійного каналу. Ті, хто втрачає почуття міри, може опинитися серед героїв сатиричних телепередач. Дошкульних і нищівних.
«Брати» прагнуть реваншу на місцевих виборах. Своїх людей вони заздалегідь почали розставляти в районах і повільно, але переконливо, рухаються до обласного центру. «Брати» хочуть зірвати джек-пот — поставити свою людину головою обласної ради, тоді вся область — біля ніг. У їхніх руках величезні фінансові ресурси, які можна вигідно вкласти, щоб згодом примножити.
Спостерігаючи за підкилимною боротьбою місцевих олігархів, мимоволі виникає запитання: а що далі? Так, ти здобув реальну владу в регіоні. Політичні партії, які ти фінансував, виграли вибори. Ти поставив своїх силовиків на важливі ділянки. Все: ти цар і пуп регіону, де часто діють не закони, а встановлені тобою правила.
Але царюють вони в областях найбільше 2—3 роки. Час минає. Змінюються правила гри. Приходять нові люди, знову ділять владу, перерозподіляють бізнес, виганяють старих і набирають нових опричників. Декого навіть відстрілюють. Скільки таке може тривати? Давно очевидно: потрібно міняти систему влади. Бо олігархічна — мої кадри, моя влада — це шлях в минуле. Львівські князьки воюють за вплив на свій край, але з оглядкою, бо сюди вже запустив щупальця дніпропетровський олігарх. Тягатися з його сотнями мільйонів доларів їм не під силу. Все як у тій байці: а більший меншого штовхає та й б’є, бо сила є. Знову глухий кут.
Очевидно, що олігархічна система прогнила і повністю себе дискредитувала. На зміну правилам гри повинна прийти сила закону. На сході війна. Горить наш дім. На руках тисячі одиниць зброї. У людей загострене почуття справедливості. Найстрашніше — вони вже нічого не бояться, вони прагнуть справедливості. Тому олігархічним групам доведеться переходити від своїх правил до українських законів.
Треба віддати належне новому керівнику Львівської ОДА Олегові Синютці, який зайняв незалежну позицію, і на нього ніхто з олігархів не впливатиме. Але спроби робляться.
Проблеми в регіонах почалися з відсторонення інтелігенції від влади. Нині, заглядаючи в минуле, дедалі більше напрошується висновок, що найсправедливішою і дієвою була Львівська обласна рада часів В’ячеслава Чорновола, де засідав цвіт місцевої інтелігенції. Саме інтелігенція була моральним авторитетом суспільства. У команді Чорновола були відомі академіки, професори, художники, письменники. З масовим приходом бізнесу влада перетворилася на базар, де все продається і купується. Бал стали правити комерсанти, а чиновники у прагненні швидкого збагачення кинулись прислуговувати олігархічним кланам.
Отак ми опустилися до магнатів, князьків і шляхтичів. І побоюємося, щоб децентралізація влади і вибори до місцевих рад не перетворилися на новий переділ регіонів між олігархічно-фінансовими групами, які захочуть укріпитися на конкретних територіях.

Львів.