Рік тому український парламент ухвалив Закон «Про вищу освіту». Освітянське середовище сприйняло його як першу реальну реформу галузі після приходу нової влади. Дехто навіть назвав його революційним. І це, напевне, не є таким уже великим перебільшенням.
В основу нового закону покладено справді реформаторську ідею автономії ВНЗ як в академічній, так і в організаційній та фінансовій сферах. Серед його нововведень, зокрема, дозвіл університетам складати власні навчальні програми, мати рахунки в банках замість казначейства, прозоро обирати ректорів тощо.

Саме через свою «революційність» впровадження Закону «Про вищу освіту» потребує законодавчого врегулювання цілої низки норм, яких досі в українській освіті не було. І тому впроваджуватимуть його в кілька етапів. Підсумки першого з них було розглянуто нещодавно на розширеному засіданні Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти. Темою для обговорення став стан імплементації Закону «Про вищу освіту» через рік після прийняття.
Що ж показав перший етап впровадження революційного закону? На думку більшості учасників, закон дійсно став тим локомотивом, який звільнив українську вищу освіту від пострадянських рецидивів і «потягнув» її у європейському напрямку. Проте, поряд зі значними позитивними змінами та зрушеннями, до здійснення яких привів новий закон, він має і кілька досить суттєвих прогалин.
Зокрема, фінансова незалежність університетів, на жаль, чомусь так і залишилася на папері. Зароблені вишами гроші продовжують надходити на рахунки 
Держказначейства, і воно, а не керівництво ВНЗ, і досі визначає і статті, і порядок витрат цих коштів.
Представники освітянської спільноти також констатували наявність певних проблем імплементації нового закону в частині відсутності ліцензійних умов для підготовки фахівців освітньо-професійного ступеня молодшого бакалавра, а також формування Переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти.

Викликає занепокоєння і ситуація, що склалася довкола формування Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Як зазначив перший заступник голови Комітету з питань науки і освіти Олександр Співаковський (на знімку), вибори до складу нацагентства виявили системні недоліки Закону «Про вищу освіту» — як щодо порядку обрання членів агентства, так і щодо кваліфікаційних вимог до кандидатів. «Це вже призвело до обрання до його складу двох осіб, які були люстровані відповідно до законодавства про очищення влади», — констатував депутат.
За словами О. Співаковського, ситуацію потрібно виправляти якнайшвидше. Він повідомив, що з групою однодумців уже подав на розгляд парламенту законопроект, який має усунути ці прогалини шляхом введення відповідних обмежень до кандидатів, які обираються до складу цього колегіального органу.
«Будь-який закон можна вважати реформаторським лише в тому випадку, якщо він докорінно змінює поведінку основних суб’єктів освітнього простору. А якщо поведінка суб’єктів не змінилася, це є індикатором того, що: або не працює сам закон, або його імплементація є неефективною», — наголосив О. Співаковський у своїй доповіді.
На його думку, є ще декілька проблем, які заважають загалом реформаторському закону вивести українську вищу освіту на якісно новий рівень. Насамперед, це чинна система зовнішнього незалежного оцінювання. ЗНО перетворилося зі звичайного інструмента вимірювання знань на бар’єр на шляху до вищої освіти. Нині, коли провідні університети мають глобальний освітній медіа-ресурс, а мультимовні інтерфейси Google руйнують останні перешкоди в комунікаціях, ефективна вища освіта не може формуватися шляхом позбавлення доступу до неї, вважає О. Співаковський. Лише в Польщі зараз, за його даними, навчаються понад 30 тисяч студентів із України. І чимало з них зробили вибір на користь навчання у цій країні тільки через те, що були позбавлені права доступу до вищої освіти на батьківщині.
Рівень добробуту країни визначається рівнем освіченості нації. Тож, якщо Україна прагне жити по-новому, вона має не обмежувати, а навпаки, створювати умови для того, щоб якомога більше її громадян здобували вищу освіту. І бажано — протягом усього життя.
А щоб вища освіта в нашій країні не жевріла, а розвивалася, має суттєво змінитися і система її фінансування, зауважив О. Співаковський. Конче потрібен новий механізм залучення на ринок освітніх послуг додаткових коштів, в тому числі — приватного й банківського капіталу. Якщо цього не зробити, ситуація з фінансуванням, а, отже, й розвитком освіти на фоні економічної кризи буде лише погіршуватися, підкреслив народний депутат. Навіть — попри гарні закони.
На думку першого заступника голови профільного комітету, не сприяють підвищенню ефективності і якості вищої освіти також відсутність принципу справедливої кадрової ротації, дисбаланс влади в університетах.
Зокрема, ст. 34 Закону «Про вищу освіту» наділяє керівника ВНЗ надзвичайно широкими повноваженнями. Тож, аби не перетворити ректора на феодала, владу в університетах необхідно збалансувати. За словами О. Співаковського, достатньо розділити адміністративне і господарське керівництво шляхом введення посади фінансового секретаря (його призначає Міністерство освіти та науки), а також відновити права вчених рад факультетів обирати своїх деканів. Відповідний законопроект №2025а вже подано на розгляд парламенту.
«Щоб система вищої освіти стала насправді ефективною, нашим першочерговим завданням є запуск конкретних інструментів, які вирішать найгостріші проблеми та зумовлять, насамперед, зміну ментальності учасників освітнього процесу», — зазначив Олександр Співаковський.
Окрім парламентаріїв, у засіданні взяли участь міністр освіти і науки України Сергій Квіт, віце-президент НАН України Анатолій Загородній, ректори провідних столичних та регіональних вузів, представники профспілок, громадських організацій, студентського самоврядування та організацій роботодавців.
Учасники засідання розробили рекомендації Кабінету Міністрів, Міністерству освіти і науки, Національній академії педагогічних наук України спільно з Національним Еразмус+ офісом в Україні, Національному агентству із забезпечення якості вищої освіти та вищим навчальним закладам України щодо подальших кроків імплементації закону.