Майже тринадцять кілометрів лісових доріг спорудили протягом року власними силами і за власні кошти у найбільшому на Волині Маневицькому держлісгоспі.
Стоїмо на перехресті доріг на Галузію: старої розбитої, нібито асфальтованої і нової лісової, зданої лише місяць тому. Розпочали її, власне, ще торік, тоді ж здали в експлуатацію перші 4,2 кілометра. А решту 4,6 кілометра проклали вже 2015-го. Тепер жителі Галузії можуть навпростець, минаючи село Прилісне, добиратися до райцентру Маневичі. Як розповів сільський голова Галузії Іван Шпак, відстань нова дорога скоротила на третину, а економія часу, враховуючи добрий стан її дорожнього полотна, майже подвійна.
Разом з директором Маневицького держ-лісгоспу Володимиром Радіоном їдемо новим шляхом. Покриття рівненьке, зроблене з місцевих матеріалів. Неподалік підприємство має свій кар’єр, де видобуває піщано-каменеву суміш. Звичайно, це не асфальт, але за надійністю йому не поступається. Тим паче що розрахована дорога насамперед під потужні лісовози. Вже на в’їзді на нову магістраль з боку Галузії влаштовано верхній склад деревини, далі по лісовій магістралі — ще два. На одному з них зустрічаємо вже завантажений сосновими колодами МАЗ з причепом. Віталій Кандерук водночас і водій, і оператор змонтованого на автомобілі маніпулятора-навантажувача «Богатир». За один рейс може вивезти з лісу аж 35 кубометрів деревини. Сьогодні, каже, це його вже другий рейс у Ковель, а це майже сто кілометрів в один бік.
— Сучасні лісові дороги, — розповідає Володимир Радіон, — дають нам можливість вивозити деревину з важкодоступних колись лісових ділянок, поліпшити догляд за лісовими культурами, забезпечити в разі необхідності своєчасний під’їзд пожежної техніки. Відіграють вони і соціальну роль. Завдяки їм місцеві жителі можуть швидше доїхати до своїх сіл, любителям тихого полювання легше дістатися до лісових плантацій чорниці, ожини, грибних місць. Подекуди дороги мають і стратегічне значення. Так, зараз ми завершуємо 2,5-кілометрову дорогу до хутора Лоша (там усього два десятки хат) з північного боку, торік збудували два кілометри з південного. Коли вони зімкнуться, отримаємо чудовий під’їзд до лісових масивів, плюс — об’їзну дорогу довкола райцентру Маневичі. У разі необхідності ремонту мосту в райцентрі через колії на магістралі Луцьк — Маневичі — Любешів — державний кордон з Білоруссю зможемо пустити нею увесь транспорт. Робиться усе за рахунок коштів підприємства.
На майданчику, де прокладається ця важлива для області лісова дорога, екскаватор і бульдозер саме формують основу для майбутньої магістралі, поруч — потужний самоскид КрАЗ (їх у лісгоспі два). Керує всіма цими роботами майстер з будівництва лісових доріг Валентин Козловський. За плечима у Валентина Йосиповича — чималий досвід роботи в шляхо-будівельних організаціях, він брав участь у прокладанні багатьох магістралей, у тому числі і міжнародного значення. А сьогодні на запрошення Володимира Радіона прийшов будувати лісові дороги. З усього видно, робота приносить йому задоволення.
До речі, як зауважив Валентин Козловський, лісгосп має увесь набір необхідної шляхо-будівельної техніки, використовує свої матеріали, тож, попри складні умови — ліс, чагарники, заболочені місця, собівартість кілометра лісової дороги становить лише 110 тисяч гривень, це в рази дешевше, ніж залучати підрядні організації і завозити здалеку матеріали.
Уже прощаючись, почув від Володимира Радіона ексклюзивну новину: цього року лісгосп розпочне будівництво дороги в урочище Сюзанка, до Черемського природного заповідника і Меморіального комплексу партизанської слави. Нині туди доїхати можна лише всюдиходом чи трактором. Ось такі оптимістичні новини пощастило почути, побувавши в Маневицькому держлісгоспі.
Волинська область.
Ще трохи — і потужна техніка проб’є дорогу через лісові зарослі до хутора Лоша.
Фото автора.
