На Хмельниччині відбувся міжрегіональний аграрний форум
Він пройшов під егідою Аграрної партії України. Обговорити найболючіші проблеми, з якими стикаються практично всі, хто пов’язаний із роботою на землі, зібралося понад сім сотень хліборобів з усіх районів Хмельниччини. Порушували як гарячі питання сьогодення, так і перспективні плани розвитку аграрного виробництва, економіки країни, подальшої долі держави. Свої плани селяни не приховують: вони прагнуть об’єднатися, щоб не просто взяти участь у майбутніх виборах, а й отримати вагому перемогу на всіх рівнях влади.
Аграрна партія України, яка на певний час відійшла від активної політики, тепер не просто відновлюється, а набирає сили і стає потужним гравцем на політичній карті країни.
— Це не випадково. Обставини складаються так, що практично всі області нині стали аграрними або аграрно-індустріальними. Це стосується навіть таких регіонів, як Донеччина та Луганщина, де раніше переважав індустріальний сектор. Але, на жаль, промисловість не витримала тих навантажень, що принесли з собою війна та криза. А аграрне виробництво продовжує працювати. Воно залишається тим підґрунтям, що тримає всю економіку країни, — переконаний голова Аграрної партії Віталій Скоцик (на знімку).
При цьому ні для кого не секрет, що здобутки галузі даються їй непросто. Навпаки, весь час виникають серйозні перешкоди, котрі не дозволяють аграріям запрацювати на повну потужність. Але, на жаль, наразі немає потужного політичного лобі, готового обстоювати їхні інтереси. Хоча у Верховній Раді аграрний сектор і представляє понад чотири десятки народних обранців, проте вони не утворюють єдиної фракції, а розпорошені по різних політичних силах і змушені виконувати саме їх завдання. Водночас і в обласних та районних радах представництво селян доволі обмежене.
Результати такої розстановки політичних сил даються взнаки. На форумі наводилося чимало прикладів цього. Приміром, якщо минулих дванадцять років обсяги аграрного виробництва в країні стабільно зростали, за останнє п’ятиліття вдалося вдвічі підняти річний вал зернових і досягнути планки в 64 мільйони тонн, а експорт збіжжя приносив чималі валютні надходження для країни, то тепер протягом першого півріччя обсяги виробництва сільськогосподарської продукції впали майже на десять відсотків. При цьому існують прогнози, що зупинити ці негативні тенденції до кінця року навряд чи вдасться. Серед причин є і нинішні правила гри, встановлені урядом для цього сектору економіки.
Вони проти страйків, але свої інтереси обстоюватимуть
— Нам вкрай складно думати про розвиток господарств, нарощування обсягів виробництва в умовах, коли постійно вимиваються обігові кошти. А при цьому кредити залишаються недоступними, — поділився міркуваннями генеральний директор сільськогосподарського кооперативу «Перлина Поділля», а відтепер і керівник Хмельницької обласної організації Аграрної партії Сергій Іващук. — Як можна сподіватися на успішний фінансовий результат, коли, приміром, ми ще не зібрали врожай, а вже мусимо віддати низку платежів на казначейські рахунки. А чого тільки було варте збільшення податку на землю одразу в 21 раз, котре відбулося із прийняттям цьогорічного бюджету? А тепер нові виклики — загроза скасуванню спеціального режиму ПДВ для села. Якщо це станеться, багатьом господарствам просто не вижити.
Цій проблемі Аграрна партія приділяє особливу увагу. Не секрет, що саме спеціальний режим ПДВ певний час давав змогу аграріям розвиватись. А його скасування разом із іншими негативними чинниками може призвести вже наступного року до двадцятивідсоткового скорочення виробництва сільськогосподарської продукції, застерігають учасники форуму. І це не просто величезні фінансові втрати для держави, а ще й скорочення майже ста тисяч робочих місць.
Зважаючи на особливу актуальність проблеми, Аграрна партія України вже двічі мусила вдатися до протестних акцій. У червні та на початку липня її прибічники виходили до стін Верховної Ради, вимагаючи відмінити розгляд законів щодо зміни системи оподаткування. Попереднє збільшення податкового тиску вже «вимило» з галузі близько двадцяти мільярдів гривень. Пропоноване може обернутись такими ж втратами. Відновлювати їх буде не просто важко, а подекуди неможливо.
— Ніхто із нас не хоче страйкувати. Навпаки, напередодні великих жнив господарства, великі й малі, нагадують запряжених коней, що рвуться до роботи, — продовжив Сергій Іващук. — Та водночас розуміємо, що настав той момент, коли навіть попри роботу треба думати й про те, як об’єднатися, щоб відстоювати свої інтереси.
В одноосібника і латифундиста можуть бути спільні цілі
— Об’єднання аграріїв: від найменшого до найбільшого, від селянина-одноосібника до великого латифундиста — таку мету поставила перед собою Аграрна партія України. Сьогодні аграрне виробництво — єдина галузь, яка може відродити економіку країни. Це той сегмент економіки, який дасть поштовх для розвитку інших секторів. Наразі ми — лідери з експорту соняшника, кукурудзи, ріпаку, входимо до десятки найбільших експортерів пшениці. Та водночас необхідні фінансові інструменти для розвитку аграрної галузі відсутні. Їх мають запропонувати й запровадити наші представники в органах влади всіх рівнів, — вважає Віталій Скоцик. — Для цього і збираємо навколо себе однодумців, тих, хто уже здобув, завдяки своїй праці на землі, певну економічну свободу. Вона дозволяє мати вільну думку, котра спонукає до дальшого розвитку. А прикладом того, як потрібно по-новому мислити і працювати, може служити компанія «Сварог Вест Груп», де ми відкрили перший національний сільськогосподарський обслуговуючий кооператив. Цей приклад може бути поширений на всю країну, бо він показує, як вдало можуть поєднуватись інтереси кожної сільської родини і великої агропромислової компанії.
Суть полягає у тому, що потужна аграрна компанія разом із громадськими організаціями залучає до спільної роботи сільських одноосібників. Так, нинішнього року понад шістсот селян було задіяно в проекті з вирощування квасолі. Корпорація передала людям насіння, організувала належний агросупровід, а селяни посадили й вирощують цю культуру на своїх ділянках. Коли зберуть урожай, його гарантовано викупить корпорація. Таким чином, кожен господар зі своїх десяти соток зможе в серпні отримати близько трьохсот доларів прибутку.
Уже тепер, зрозумівши, що такий досвід викликає зацікавленість у селян, в корпорації планують поширити його не тільки на інші культури в галузі рослинництва, а ще й на тваринництво. Приміром, в компанії підрахували: якщо корів, що утримуюється у населення, покрити якісним сім’ям племінних биків, це зможе значно підняти продуктивність як у вирощуванні м’яса, так і в надоях молока. А це дозволить сільській родині протягом року заробити до тридцяти тисяч гривень. До цього проекту планують залучити одноосібників із шести районів. При цьому спільна череда становитиме до 35 тисяч голів. Навряд чи в країні вдасться відшукати ферму із таким поголів’ям. Тож масштаби співпраці просто вражаючі.
— Ми бачимо, як енергійно і перспективно працює нова генерація аграріїв, — підсумував Віталій Скоцик. — Вони, спираючись на досвід і підтримку старшого покоління хліборобів, котрі свого часу створили й досі утримують міцні селянські господарства, зможуть досягти чималих успіхів. І це будуть не просто особисті перемоги чи досягнення окремих господарств. Це той шанс, котрий дозволить українській економіці стати конкурентною в світі. Досягти успіхів на цьому шляху непросто, але можливо. І ми закликаємо усіх селян об’єднатися, щоб разом пройти цим шляхом. Іншого нам просто не дано.
Хмельницький.
Фото автора.
